Вакцинопрофілактика – безпека нації та кожного особисто

Запеклі дискусії навколо вакцинації – «щепити чи не щепити?» відбуваються ще від того моменту, коли з’явились перші її спроби. Боротьба здорового глузду і неосвіченості триває вже протягом майже двох століть. Ставлення людей до щеплень, які є одним із найефективніших засобів профілактики інфекційних хвороб, дуже часто формуються під впливом засобів масової інформації та думки знайомих.
Наводимо погляд фахівців щодо профілактичних щеплень: завідуючого відділом особливо небезпечних інфекцій ДЗ «Полтавська обласна СЕС» Валентина Шаповала та завідуючої кафедрою інфекційних хвороб з епідеміологією та ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» Галини Дубинської

Що ж таке власне «вакцинація»? У чому полягає її дія?
Вакцини – це імунобіологічні препарати, які містять у своєму складі живі ослаблені, або убиті мікроорганізми, чи їх знезаражені токсини. Процес виготовлення нових вакцин може тривати декілька десятиліть для того, щоб досягнути їх безпеки і при цьому забезпечити формування тривалої імунної відповіді, захист від справжніх збудників інфекційних хвороб. Живі вакцини викликають найбільше суперечок щодо їх застосування. Вони містять ослаблені мікроорганізми, однак імовірність виникнення інфекційного захворювання після щеплення відповідною вакциною є мінімальною. Так, наприклад, для профілактики туберкульозу застосовується вакцина БЦЖ, яка містить ослаблені бактерії туберкульозу великої рогатої худоби. Ці мікроорганізми є низько патогенними для людини, тобто можуть викликати туберкульоз за звичайних умов лише у людини із вираженим імунодефіцитом. При виготовленні вакцини мікроорганізми ще додатково ослаблюють і постійно перевіряють на здатність викликати захворювання. Для того, щоб знищити вірулентність мікобактерій туберкульозу (тобто можливість викликати захворювання) французьким вченим Кальметту і Джерену знадобилось близько 12 років. В теперішній час відбувається цілеспрямована наукова робота по розробці нових видів вакцин, які не містять живих збудників, щоб зменшити ризики виникнення післявакцинальних реакцій до мінімуму. Їх розробляють методами генної інженерії. Такі препарати містять лише антигени збудників і мають значно меншу здатність викликати побічні реакції.
Відомо, що щеплення не завжди захищають від інфекції, від якої вони проводяться. Однак, якщо дитина отримала повний курс імунізації, захворювання переноситься у легких формах, без розвитку ускладнень. Імовірність летальних випадків у щеплених дітей за умов захворювання відповідною інфекцією практично виключена.
Найголовнішим аспектом вакцинопрофілактики є захист здоров’я кожної дитини. Однак не менш важливим є формування так званого колективного імунітету, який забезпечує низький рівень захворюваності в колективах і дає можливість «керувати» інфекцією. Для досягнення достатнього рівню колективного імунітету охоплення щепленнями повинно сягати 95%. Якщо цей рівень знижується, то ефективність вакцинації зменшується, а це в свою чергу призводить до підйому захворюваності і виникнення епідемій.
В Україні на сьогодні, згідно з Календарем щеплень за віком, проводиться вакцинація проти десяти небезпечних інфекцій, а саме – туберкульозу, гепатиту В, поліомієліту, кашлюку, правцю, дифтерії, краснухи, кору і епідемічного паротиту.
Щеплення здійснюються здебільшого державними закладами охорони здоров’я. Громадяни мають право щепитися іншими, сертифікованими в Україні, вакцинами в державних, а також у приватних закладах охорони здоров’я та можуть самостійно придбати в аптеках вакцину, але з дотриманням певних умов: для придбання вакцини необхідно мати рецепт; її відпускають громадянам в аптеках, які знаходяться на території лікувально-профілактичного закладу і мають необхідні умови для зберігання медичних імунобіологічних препаратів; при купівлі вакцини мають надаватися сертифікат якості, реєстраційне свідоцтво, та інструкція щодо застосування; для транспортування вакцини необхідно мати термос або термоконтейнер, вакцину слід доставляти до кабінету щеплень згідно з інструкцією в найкоротші терміни, а касовий чек (із вказаними в ньому часом та датою придбання) передається в кабінет щеплень. При порушенні цих умов медичні працівники мають право (навіть зобов’язані) відмовити в проведенні щеплення через високі ризики виникнення ускладнень внаслідок вакцинації і загрози здоров’ю життю людини.

Щодо безпеки та ефективності щеплень проти ГРВІ та грипу.
ГРВІ та грип залишаються найбільш масовими інфекційними захворюваннями. Так, під час щорічного епідемічного підйому захворюваності хворіє від 5 до 15% населення, серед них до 50% – діти. Багаторічний досвід більшості країн світу доводить, що найбільш ефективним засобом профілактики ГРВІ та грипу є імунізація вакциною, що виготовлена із актуальних штамів вірусу грипу.
Сучасні вакцини проти грипу містять лише поверхневі антигени вірусу (гемагютинін та нейрамінідазу) і мають високий ступінь безпеки. У США щеплення проти грипу входять до Календаря щеплень і щорічно проводяться всім дітям у віці від 6 міс. до 5 років. В Україні щеплення проти грипу рекомендовані наступним категоріям пацієнтів: особам старше 50 років; дорослим і дітям із хронічними бронхолегеневими та серцево-судинними захворюваннями, хворим на цукровий діабет, захворюваннями нирок тощо; медикам та працівникам сфери обслуговування та ін. Щеплення проти грипу дозволяють знизити рівень захворюваності на грип, а у випадку захворювання у щепленої особи – полегшити перебіг захворювання, зменшити імовірність розвитку ускладнень.
На Полтавщині продовжується імунізація проти грипу. Наразі щеплення проти грипу отримали більше 10 тисяч мешканців області, найбільше щеплень проведено за рахунок місцевих бюджетів.
Вакцини, за якими на даний час можна зробити профілактичні щеплення проти ГРВІ та грипу: Ваксигрип, Інтаза (Франція), Флюрикс (Німеччина), Інфлувак (Нідерланди), Грипол та Гриповак (Росія).
Сучасні досягнення у вакцинопрофілактиці переконують, що існують безпечні та ефективні технології охорони здоров’я, а наше майбутнє без щеплень неможливе.