Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації

Ви завітали на сайт структурного підрозділу Полтавської обласної державної адміністрації

Як в Україні допомагають термінальним хворим

| Коментарі відсутні

Головною метою паліативної допомоги є підтримка якості життя людини на її фінальному періоді, максимальне полегшення фізичних та моральних страждань пацієнта та його близьких, збереження людської гідності пацієнта на порозі неминучого — біологічної смерті людини.

Згідно з визначенням ВООЗ, паліативна допомога є підходом, що покращує якість життя пацієнтів та членів їх сімей у ситуації, пов’язаній із хворобою, що загрожує життю пацієнта, через попередження та послаблення його страждань шляхом ранньої ідентифікації та точної (бездоганної) оцінки та лікування болю і полегшення інших фізичних, психосоціальних та духовних проблем.

Паліативна та хоспісна допомога населенню має наступні функціональні та організаційні компоненти: професійну медичну складову, для здійснення якої погрібні медичні працівники, що отримали спеціальну професійну освітню підготовку (за напрямком паліативна та хоспісна медицина); соціальну складову, що реалізується соціальними працівниками; професійну психологічну допомогу, яка стосується також членів сім’ї пацієнта, у тому числі в найближчий період після смерті останнього; медичне капеланство—духовна складова, що здійснюється пастирями відповідної релігійної конфесії.

Паліативна медицина — галузь наукової та практичної клінічної медицини та охорони здоров’я, завданнями якої є використання (застосування) концепцій, методів та досягнень сучасної медичної науки для здійснення лікувальних процедур та маніпуляцій, що ставлять на меті покращення якості життя, полегшення фізичного та психологічного стану людини (пацієнта) в умовах, коли можливості радикальної (етіопатогенетичної) терапії вже вичерпано. Хоспісна допомога є складовою паліативної допомоги. Це — широкий комплекс медико-соціальних та психотерапевтичних заходів, що надаються людині, яка помирає, в кінці життя (як правило, в останні шість місяців).

Хоспіс — заклад охорони здоров’я, призначений для надання медичної, соціальної та психологічної допомоги особам з невиліковними хворобами, як правило — в останні місяці життя.Головна мета перебування пацієнта у хоспісі— покращення останніх днів життя пацієнта, полегшення фізичних та моральних страждань пацієнта та членів його родини.

В Україні домінують вкрай негативні демографічні тенденції, серед яких найбільш деструктивним є безпрецедентне зростання смертності, що майже вдвічі перевищує відповідні показники для розвинених європейських і східних країн та США. Найбільш частими причинами смертності є хвороби системи кровообігу та злоякісні новоутворення . Щорічно в Україні помирає близько 850 000 людей, з них до 95 000 — від онкологічних захворювань. Близько півмільйона осіб в Україні щорічно потребують паліативної допомоги, а саме хворі в термінальних стадіях онкологічних та серцево-судинних захворювань, СНІДу і туберкульозу, з важкими дегенеративними хворобами головного мозку тощо.

З 2008 року, за ініціативи неурядових громадських організацій Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів та Всеукраїнської Асоціації паліативної допомоги Міністерством охорони здоров’я України, за сприяння Міжнародного фонду «Відродження», був прийнятий ряд дієвих заходів із становлення та розвитку паліативної медицини в Україні.

В умовах сучасної системи охорони здоров’я люди з невиліковним захворюванням та обмеженим прогнозом життя не отримують адекватної паліативної допомоги у лікувальних закладах. Лише до 10 % невиліковно хворих отримують допомогу в кінці життя у медичних закладах. Як правило, вони помирають вдома наодинці, страждаючи від болю, депресії, інших симптомів хвороби, відсутності необхідного знеболення, належного догляду, соціально- психологічної допомоги. Таким чином, по відношенню до більшості з цих громадян держава не виконує гарантії щодо їх права на охорону здоров’я.

На даний час в Україні функціонує близько 450 стаціонарних паліативних ліжок в окремих регіонах у хоспісахабо відділеннях паліативної допомоги в закладах охорони здоров’я. Проте ці заклади майже не забезпечують соціальну складову паліативної допомоги.

За обсягом застосування опіоїдних анальгетиків у системі охорони здоров’я Україна посідає місце одне з останніх місць серед країн світу. Це також свідчить про низький рівень задоволення потреб у адекватному знеболенні та його доступності для невиліковно хворих пацієнтів.

Окрім того, ця проблема торкається рідних пацієнта. Часто один з працездатних членів родини вимушений припинити працювати для здійснення догляду за хворою людиною. Наявність невиліковно хворої людини в сім’ї спричиняє ускладнення життєвої ситуації усієї родини тастає причиною тяжких психологічних та соціальних розладів її функціонування. Тому члени сім’ї також потребують допомоги. Таким чином щороку в Україні близько 1,5 млн. осіб, які стикаються з проблемою невиліковного захворювання не мають доступу до якісної медичної та соціальної допомоги.

Нажаль, Україна входить до першої десятки країн світу з найбільш високою онкозахворюваністю населення. Значна частина хворих з різними злоякісними новоутвореннями потребують різних видів паліативної допомоги. Незважаючи на очевидні успіхи сучасної онкології, більшість онкохворих все ж гинуть в результаті прогресування хвороби, тому проблема надання паліативної медичної допомоги залишається актуальною в усьому світі.

 

Марія Бортовик, лікар-психіатр 7 геронтопсихіатричного відділення з паліативними ліжками ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева

 

Права пацієнтів

 

 

Напишіть відгук