Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації

Ви завітали на сайт структурного підрозділу Полтавської обласної державної адміністрації

10 ТРАВНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ІЗ СИСТЕМНИМ ЧЕРВОНИМ ВОВЧАКОМ

| Коментарі відсутні

вовчак з-аставка

Системний червоний вовчак (СЧВ) це хронічне аутоімунне захворювання, яке може вражати різні органи, особливо шкіру, суглоби, клітини крові, нирки та центральну нервову систему. Поняття «хронічне» означає, що захворювання може тривати довгий час. Поняття «аутоімунне» означає розлад імунної системи, яка, замість захисту організму від бактерій та вірусів, атакує власні тканини пацієнта. Назва «системний червоний вовчак» з’явилася на початку ХХ століття. Поняття «системний» означає ураження багатьох органів. Слово «вовчак» походить від латинського слова «вовк», і характеризує висип на обличчі у вигляді метелика. Частота співвідношення захворюваності жінок і чоловіків становить 9:1.

Які причини захворювання?

СЧВ не заразний; це аутоімунне захворювання, при якому імунна система не може відрізнити власні тканини і клітини від чужорідних. Імунна система помилково виробляє аутоантитіла, які сприймають власні нормальні клітини організму як чужерідні і знищують їх. Результатом цього є аутоімунна реакція, що викликає запалення, вражає певні органи (суглоби, нирки, шкіру тощо). Термін «запалення» означає, що в ураженій частині тіла підвищується температура, розвивається почервоніння, припухлість, підвищується чутливість. Якщо ознаки запалення зберігаються довго, як це буває при СЧВ, може розвинутися пошкодження тканин і порушення нормальної функції органу. Ось чому метою лікування СЧВ є зменшення запалення. Комбінація багатьох спадкових факторів ризику і випадкових факторів навколишнього середовища призводить до ненормальної імунної відповіді. Відомо, що СЧВ може бути спровокований різноманітними факторами: порушенням гормонального балансу в підлітковому віці, стресовою ситуацією, факторами навколишнього середовища, а саме тривалим перебуванням на сонці, вірусними інфекціями та медикаментами, такими як ізоніазид, гідралазин, прокаінамід, протисудомні ліки.

Симптоми СЧВ

Захворювання зазвичай починається повільно з появою нових ознак впродовж декількох тижнів, місяців або навіть років. Найпоширенішими першими симптомами СЧВ  є неспецифічні скарги на підвищену стомлюваність та нездужання. У багатьох  хворих на СЧВ відзначаються періодична або постійна лихоманка, зниження ваги, втрата апетиту. З часом з’являються специфічні симптоми, що викликано залученням до захворювання одного або декількох органів. Ураження шкіри і слизових оболонок виникає дуже часто. Воно може проявлятися у вигляді різних видів висипу на шкірі, фоточутливістю (коли перебування на сонці викликає появу висипу), виразок у порожнині носа або рота. Типовий висип у вигляді «метелика» на крилах носа і щоках зустрічається у від третини до половини хворих. У деяких випадках спостерігається посилене випадіння волосся (алопеція). Руки можуть спочатку червоніти, потім біліти і синіти, якщо хворий перебуває на холоді (синдром Рейно).

вовчак пальці

Симптоми захворювання також можуть проявлятися у вигляді набряків та болю в суглобах, болю в м’язах, головного болю, судомах, та болю в грудях. Ураження нирок присутнє в тій чи іншій мірі у більшості хворих і значною мірою визначає результат захворювання через тривалий час. Найчастішими симптомами тяжкого ураження нирок є високий артеріальний тиск, поява крові та білку в сечі, набряки на стопах, гомілках, повіках.

Діагностика та лікування

Діагноз СЧВ встановлюється на підставі поєднання симптомів (таких як біль), ознак (таких як гарячка), результатів лабораторних методів (аналізу крові та сечі) і після виключення інших захворювань. Не всі симптоми та ознаки з`являються одночасно, тому буває важко швидко діагностувати СЧВ. Для того, щоб відрізнити СЧВ від інших хвороб, лікарі Американської Ревматологічної Асоціації (АRА) запропонували перелік з 11 критеріїв захворювання, поєднання яких вказує на діагноз СЧВ. Ці критерії є одними з найбільш поширених симптомів/порушень, що спостерігаються у пацієнтів із СЧВ. Щоб встановити діагноз СЧВ, пацієнт повинен мати, принаймні, 4 з цих 11.

1.Це – висип з лущенням шкіри, метеликоподібний, що височіє в області обличчя.

2. Виразки на слизових оболонках. Це – невеликі виразки в порожнині рота або носа. Вони зазвичай безболісні, але виразки в носовій порожнині можуть призводити до носових кровотеч.

3. Артрит – частий симптом у більшості хворих, що страждають на СЧВ. Він включає біль і набряки суглобів кистей, променево-зап’ястних, ліктьових, колінних або інших суглобів рук і ніг. Біль може мігрувати, тобто виникати або в одних суглобах, або в інших. Артрит при СЧВ зазвичай не призводить до стійких змін у суглобах (деформацій).

4. Плеврит – запалення плеври, сумки-оболонки, що покриває легені.

5. Перикардит – запалення перикарда, сумки-оболонки, що покриває серце. Запалення цих тканин може призвести до накопичення рідини навколо серця та легень.

6. Плеврит викликає біль у грудній клітці, що підсилюється при диханні.

7. Ураження нирок  виникає майже у всіх хворих, які хворіють на СЧВ, і може бути як легким, так і дуже важким. На початку ураження нирок частіше безсимптомне і визначається тільки за аналізами сечі або при визначенні функції нирок в аналізі крові. У хворих із значними змінами у нирках може бути кров та білок у сечі, набряки, частіше в ділянці стоп і на ногах.

8. Ураження центральної нервової системи  проявляється у вигляді головного болю, судомах і нервово-психічних проявах, таких як зниження концентрації уваги і запам’ятовування, зміни настрою, депресія і психоз.

9.Порушення клітин крові. Ці порушення зумовлені наявністю аутоантитіл, які атакують клітини крові. Процес руйнування червоних кров’яних клітин (які переносять кисень від легенів до інших частин тіла) називається гемолізом і може викликати гемолітичну анемію. Зменшення кількості білих клітин крові називається лейкопенією і зазвичай безпечне при СЧВ. Зменшення кількості тромбоцитів називається тромбоцитопенією. У хворих зі зниженою кількістю тромбоцитів можуть легко виникати синці на шкірі і кровотеча в різних частинах тіла, таких як шлунково-кишковий тракт, сечовий тракт, матка або мозок.

10. Імунологічні розлади ці порушення належать до гіперпродукціі аутоантитіл в крові, які вказують на наявність СЧВ:

а) Наявність антифосфоліпідних антитіл;

б) Антитіла до нативної ДНК (аутоантитіла, дії яких спрямовані проти генетичного матеріалу в клітинах);

с) Анти-SM антитіла. Ці антитіла зустрічаються виключно у хворих на СЧВ і часто допомагають підтвердити діагноз.

11. Антинуклеарні антитіла (ANA) Це аутоантитіла, спрямовані проти ядра клітини. Вони знаходяться в крові майже кожного пацієнта з СЧВ. Тим не менше, позитивний ANA тест сам по собі не є доказом СЧВ, оскільки тест також може бути позитивним при інших захворюваннях і навіть може бути слабо позитивними у 5%-15% здорових.

Лабораторні тести можуть допомогти діагностувати СЧВ і вирішити, які внутрішні органи уражені, якщо такі є. Регулярні аналізи крові та сечі важливі для моніторингу активності та важкості захворювання і визначення, наскільки добре переносяться ліки.

Діагноз СЧВ встановлює ревматолог за направленням сімейного лікаря. Після встановлення діагнозу пацієнту найчастіше призначають комплексну медикаментозну терапію, оцінювання ефективності і корекцію якої проводить під час спостереження за пацієнтом лікар ревматолог. Лікування повинно починатися з моменту встановлення діагнозу і проводитися в умовах стаціонару до стабілізації процесу.

Тетяна Мороз, лікар-ревматолог обласного лікувально-діагностичного ревматологічного центру КП «ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР»

Напишіть відгук