«Прийде день, коли будь-хто зможе купити пеніцилін у будь-якому магазині, і від неправильного використання бактерії стануть резистентними до пеніциліну», – сказав свого часу Александер Флемінг, який відкрив перший антибіотик ще у 1928 році.
Так розпочалася ера антибіотиків у світі. Шотландець за походженням, Александер Флемінг був сильною, обдарованою та вольовою людиною і мріяв стати хірургом. Але професійний шлях привів його до досліджень у сфері мікробного світу та проблем з інфекційними хворобами.
Флемінг вивчав пеніцилін у своїй лондонській лікарській лабораторії, а в цей час інший вчений на відстані багатьох тисяч кілометрів намагався розкрити таємниці ґрунтових бактерій. І створив стрептоміцин, що вважається другим важливим антибіотиком після пеніциліну.
Йдеться про Зельмана Факсмана, який навчався в Одеській гімназії, а потім отримав вищу освіту в Америці, куди в ті часи прагнути багато молодих людей. Спочатку він вивчав ґрунти Америки та їх родючість, став агрономом. Почав займатися експериментальною мікробіологією. Вивчав ґрунтові грибки і в процесі роботи відкрив стрептоміцин – ліки проти туберкульозу, найбільшого на той час ворога людства. Відтоді відкрито або синтезовано сотні препаратів для лікування не тільки бактеріальних, але й грибкових інфекцій, вірусних захворювань та інфекцій, спричинених найпростішими та гельмінтами. З їх допомогою вдалося врятувати мільйони людських життів.
Обидва мікробіологи стали лауреатами Нобелівської премії.
Та згодом відкрилася ще одна з таємниць природи: у бактерій, які зазнали впливу пеніциліну, стрептоміцину та інших антибіотиків, розвивається сильний супротив. Це стало зворотним боком успіху науковців у боротьбі з інфекціями.
Через широку доступність, самолікування й некваліфіковане призначення антибіотики вже до 2050 року можуть стати причиною смерті приблизно 10 мільйонів людей щороку. Бактерії, гриби й віруси стають стійкими до антимікробних препаратів, до яких вони раніше були чутливими.
Як наслідок – лікування бактеріальних інфекційних хвороб (пневмонії, туберкульозу та інших) стає важчим: період госпіталізації збільшується, зростають медичні витрати та показники смертності.
Це проблема світового масштабу. Уже зараз, за даними ВООЗ, у світі щорічно від резистентних до антибіотиків інфекцій помирає приблизно 700 тисяч людей.
Особливо поширена антибіотикорезистентність у країнах із низьким та середнім рівнем доходу, до яких можна віднести й нашу державу.
Стійкість бактерій до антибіотиків – явище закономірне. Однак за сприятливих умов цей процес пришвидшиться. Наприклад, що частіше використовується антибіотик, то швидше з’являються та розмножуються бактерії, які втратили чутливість до нього. Адаптація організмів – це еволюція, мікроби адаптуються й еволюціонують швидко. Тож антибіотики стають усе менш ефективними, а мікроби – більш стійкими. Це і є антибіотикорезистентність. А нових антибіотиків вчені винаходять з кожним десятиліттям все менше.
Власне, головна причина появи резистентних бактерій – це безвідповідальне вживання антибіотиків. Якщо препарати приймати не за призначенням, то наслідки будуть неминучими: з кожним вживанням препарату з усіх існуючих бактерій якісь будуть виживати. Нове ж покоління цих бактерій уже буде нечутливим до цього антибіотика наступного разу.
Відповідальність лежить як на людях, які займаються самолікуванням, так і на працівниках фармацевтичного бізнесу, які не інформують клієнтів про наслідки купівлі антибіотиків без призначення. На жаль, інколи лікар призначає антибіотики в ситуаціях, коли цього можна уникнути.
Золоте правило: не купуйте антибіотики без призначення, за порадою сторонніх людей. Лише лікар може призначити антибіотик. При цьому дуже важливо знати, що віруси не лікують антибіотиками.
Антибіотики діють лише на бактерії. Ніколи не використовуйте їх при вірусних інфекціях, бо антибіотики безпорадні в боротьбі з ними.
Не займайтесь самолікуванням! Лише лікар може чітко визначити, коли варто приймати антибіотики та які саме.
Не переривайте курс антибіотиків самостійно. І ніколи не використовуйте самовільно антибіотики з упаковки, що залишилася після курсу лікування. Не діліться цими ліками з іншими та не радьте їх приймати.
Вакцинуйтесь, стежте за гігієною рук, тримайтесь якомога далі від хворих людей. Це і профілактика захворювань, і можливість зменшити кількість використання антибіотиків.
Негайно звертайтесь до лікаря, якщо антибіотики, які він прописав, не полегшують симптоми захворювання. Можливо, вам необхідно підібрати інший препарат.
У питаннях, що стосуються здоров’я, не слухайте пересічних громадян без медичної освіти. Якщо ви хворієте, зверніться по медичну допомогу, бо призначати антибіотики – справа лікаря. Об’єднуємось та віримо в перемогу над ворогом. Будьте здорові.
Валентин ШАПОВАЛ, лікар-епідеміолог ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент, член Громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»