28 квітня – Всесвітній день охорони праці

Охорона праці – це система заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та високої працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Державна політика в галузі охорони праці визначається Верховною Радою відповідно до статті 43 Конституції України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Розслідування нещасних випадків в медичних установах відбувається як і на інших підприємствах.

Медичнi працiвники виконують складнi й надзвичайно вiдповiдальнi функції, де, окрiм знань i набутого досвiду, велику роль вiдiграють морально-етичнi принципи. У процесi виконання трудових обов’язкiв медичним працiвникам доводиться контактувати з багатьма професiйними шкiдливостями. Але на вiдмiну вiд iнших галузей, у медичнiй не завжди можна врахувати всi виробничi чинники, що впливають на органiзм лiкарiв i медичних сестер, та iнтенсивнiсть їx впливу. Рiвнi захворюваностi, iнвалiдностi i смертностi працiвникiв охорони здоров’я є надзвичайно високими. Для професiйної групи медичних працiвникiв характерна також наявнiсть «прихованої» захворюваностi. Медики частiше всього лiкуються самостiйно або у своїх колег, що зазвичай не фiксується у вiдповiднiй звiтнiй i статистичнiй документацiї. Тому високi рiвнi захворюваностi серед медикiв реально є ще вищими.

На характер працi медичних працiвникiв однiєї i тiєї ж спецiальностi значно впливає тип медичної установи (стацiонар, полiклiнiка, швидка допомога) та профiль вiддiлення, в якому вони працюють.

Психофiзiологiчнi чинники

Праця медичних працiвникiв характеризується значним iнтелектуальним напруженням, а в окремих випадках вимагає значної фiзичної витривалостi, уваги i високої працездатностi в екстремальних умовах.

Функцiональне напруження органiзму пiд час роботи схематично можна охарактеризувати з двох сторiн – енергетичної та iнформацiйної.

Працю медичних працiвникiв можна умовно роздiлити на двi основнi категорії:

1) розумову (працю лiкарiв терапевтичного профiлю, за винятком лiкарiв вiддiлень iнтенсивної терапiї, гiгiєнicтiв, наукових спiвробiтникiв тощо);

2) розумово-емоцiйну (працю лiкарiв xipypгiчнoro профiлю стацiонарiв, анестезiологiв, вiддiлень iнтенсивної терапiї, лiкарiв швидкої допомоги тощо).

Фiзичнi чинники

Впровадження останнiм часом у медицину новiтнього дiагностичного, лiкувального та iншого обладнання призвело до появи таких шкiдливих чинникiв, що дiють на медичних працiвникiв, як шум, ультразвук, вiбрацiя, iонiзуюче i неiонiзуюче випромiнювання тощо.

Хiмiчнi чинники

Праця бiльшостi медичних працiвникiв проходить у контактi з рiзноманiтними хiмiчними речовинами. Багато з цих речовин є небезпечними для людини.

Токсичні речовини залежно від їх властивостей і експозиції (концентрації, що діє, і часу дії) можуть викликати гострі або хронічні отруєння.

Біологічні чинники

На сьогоднi серед бiологiчних чинникiв, дiючих на медичних працiвникiв, видiляють двi групи:

- збудники iнфекцiйних захворювань;

- антибiотики i препарати, що мiстять антибiотики.

Професiйна дiяльнiсть лiкарiв-iнфекцiонiстiв, фтизiатрiв, бактерiологiв, стоматологiв, xipypгiв, терапевтiв, оториноларингологiв тощо характеризується безпосереднiм контактом зi збудниками iнфекцiйних захворювань. Обстеження i лiкування порожнини рота, зiва, носоглотки супроводжується рефлекторним розбризкуванням слини хворого, разом з якою патогеннi мiкроорганiзми потрапляють в обличчя, на одяг лiкаря та в оточуюче середовище. Упровадження в стоматологiчну практику швидкiсних бормашин i турбiн також сприяє утворенню в повiтрi робочої зони бактерiальних аерозолiв, якi разом з пилом забруднюють обличчя, очi i верхнi дихальнi шляхи лiкаря. Вельми небезпечними можуть бути процедури оброблення i перев’язування iнфiкованих ран, огляд i лiкування iнфекцiйних хворих, лабораторне вивчення бактерiальних матерiалiв. Iнфекцiйнi хвороби професiйного генезу можуть виникати у медичних працiвникiв, що безпосередньо працюють з хворими людьми або iнфiкованими бiосубстратами (кров’ю, сечею, мокротинням, промивними водами бронхiв, видiленнями з пологових шляхiв, дуоденальним вмiстом тощо).

У даний час у медичних цiлях використовується бiльше 100 найменувань антибiотикiв. Антибiотики i препарати, що мiстять антибiотики, виявляються в повiтрi процедурних кабiнетiв, перев’язочних, аптеках, бактерiологiчних лабораторiях тощо. Проблему впливу антибiотикiв на медичних працiвникiв у виробничих умовах потрiбно розглядати у двох аспектах. По-перше, антибiотики здатнi чинити на органiзм людини пряму токсичну дiю, для якої характернi органотропнiсть i специфiчнiсть ефекту, а також викликати алергiйнi реакцiї. По-друге, антибiотики можуть пригнiчувати не тiльки патогеннi мiкроорганiзми, але й частину нормальної мiкрофлори людини. Iнша ж частина нормальної мiкрофлори людини, нечутлива до антибiотикiв, має нагоду при цьому активно розмножуватися, призводячи до порушення нормального бiоценозу. У результатi цього у медичних працiвникiв, що мають постiйний професiйний контакт з антибiотиками, можуть розвиватися рiзнi форми  дисбактерiозiв i кандидозiв.

 

Тамара Аксьонова,

інженер з охорони праці

КП «1-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»