25 травня – Всесвітній день щитоподібної залози

Щитоподібна залоза – головний орган ендокринної системи. Його не даремно називають щитом організму людини – він контролює діяльність практично всіх органів і систем. Важко знайти систему, яка не постраждала б від порушень роботи цієї залози. Ось чому так важливо підтримувати її здоров’я, регулярно проходити обстеження і вчасно лікувати ендокринну систему.

Лікарі-ендокринологи роз’яснюють: щитовидна залоза – «фабрика з виробництва гормонів» у нашому організмі. Саме завдяки їй виробляються йодовмісні гормони (тироксин, тетрайодтиронін). Коли гормонів щитовидної залози мало, виникають порушення в роботі серця, нирок, репродуктивної системи, а коли щитовидна залоза виробляє їх в надлишку, настає отруєння. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, серед ендокринних порушень хвороби щитовидної залози займають друге місце після цукрового діабету.

Гормони щитоподібної залози діють на всі клітини тіла, і впливають на такі процеси:

-                інтенсивність обміну речовин і поглинання в кишківнику;

-                адаптація до температури довкілля;

-                поглинання ліпопротеїнів клітинами (тобто від них залежить і рівень холестерину);

-                робота серця і периферичних судин;

-                ріст і формування скелету та м’язів (разом із соматотропіном);

-                якісне й достатнє поглинання кисню тканинами;

-                правильний розпад жирів та вуглеводів;

-                інтелектуальний розвиток дітей та емоційна стабільність дорослих.

Що робити, аби уникнути захворювань щитовидної залози?

Замініть звичайну сіль на йодовану та додавайте її у вже приготовані страви, аби йод не випаровувався через нагрівання. Адже свідомо щодня контролювати споживання денної норми йоду складно. Україна є однією з небагатьох країн, що не мають закону про обов’язкове йодування солі. У понад 140 країнах світу це дієвий метод боротьби з йододефіцитом.

Природні джерела йоду – морепродукти, особливо морська капуста. Жоден інший продукт не містить стільки йоду. Біла риба, овочі (картопля, редиска, часник, буряк, томати, спаржа, зелена цибуля, щавель та шпинат), фрукти (банани, апельсини, лимони, дині, ананаси та хурма), яйця, яловичина та волоські горіхи також стануть у нагоді в боротьбі з йододефіцитом.

Вагітним та молодим матерям варто приймати добавки йоду. Добову норму йоду має визначити лікар. Дітей від одного року чи тих, хто уже на прикормі, годуйте їжею, приготованою із використанням йодованої солі.

Перевіряйте рівень тиреотропного гормону, і відвідуйте лікаря-ендокринолога. Це допоможе вчасно виявити брак гормонів та за потреби скорегувати раціон.

Ну і насамперед – менше нервуйте, більше відпочивайте, не забувайте про помірну фізичну активність та відмовтеся від вживання тютюну. Ці прості речі допоможуть знизити ризик виникнення патології щитовидної залози.

Більшість захворювань щитовидної залози – виліковні

Проблеми зі щитовидною залозою є у кожної третьої людини. Різка втрата ваги, хронічна втома, нервозність, прискорене серцебиття — це перші тривожні симптоми. Дивуючись наростаючому погіршенню самопочуття і «приміряючи» на себе то один, то інший діагноз, ми часто навіть не уявляємо собі, що винуватиця цих бід – щитовидна залоза.

При цьому захворювання щитовидної залози (зокрема ендемічний зоб), що викликані дефіцитом йоду, можна попередити.

Ендемічний зоб характеризується збільшенням щитоподібної залози, частіше без порушення її функції, і виникає в певних місцевостях, зокрема в західних областях України. Ця хвороба спричинюється нестачею йоду – йододефіцитом. Добова потреба організму людини становить 200-220 мкг, а в ендемічних районах організм отримує лише до 50 мкг йоду на добу. Також сприяє захворюванню неповноцінне харчування, інтоксикація, недостатнє надходження в організм цинку, кобальту, міді, брому, тобто, порушення обміну мікроелементів, не виключена роль спадковості.

Окрім дефіциту йоду, причинами появи ендемічного зобу можуть стати:

-       недостатність у навколишньому середовищі мінеральних речовин – йоду, кобальту, брому, цинку, марганцю;

-       споживання у великій кількості продуктів, що справляють струмогенний вплив (капуста, редиска, бруква, ріпа, шпинат, квасоля тощо), адже вони можуть викликати так званий «капустний зоб»;

-       різні та сірковмісні органічні високомолекулярні речовини;

-       спадкове порушення йодного обміну;

-       інфекційно-токсичні фактори.

Попередити розвиток йододефіциту  та, як наслідок, зобу досить просто –  потрібно лише забезпечити людині щоденне надходження в організм необхідної кількості йоду:

-       дітям до 1 року достатньо 50 мкг на добу;

-       дітям від 2 до 6 років – 90 мкг;

-       дітям від 7 до 12 років – 120 мкг на добу;

-       молодим людям від 12 років і старшим – 150 мкг;

-       вагітним і жінкам, годуючим груддю – 200 мкг на добу;

-       літнім людям – 100 мкг.

Діагностика

Вузлом щитовидної залози називається ділянка її тканини, що відрізняється від решти тканини залози при проведенні УЗД або при пальпації (обмацуванні).

Пальпація щитовидної залози дозволяє виявити вузли у 5-7% жителів нашої планети. З поширенням УЗД щитовидної залози вузли цього органу стали виявляти у 20-30% людей. З віком поширеність вузлів щитовидної залози збільшується, і в 50 років вузли вже можна виявити у 50% жінок і приблизно 20% чоловіків. У 60 років кількість жінок, які мають вузли щитовидної залози, вже починає перевищувати кількість жінок, які не мають цієї патології.

Вузли щитовидної залози – патологія чи норма? Це питання в даний час вельми актуальне. В останні роки, з широким розповсюдженням УЗД, з’явилися відомості, що вузли щитовидної залози дуже широко поширені. При цьому наукові дані свідчать, що злоякісними є лише 5% вузлів.

ПОРАДА ЛІКАРЯ. Наявність вузлів у щитоподібній залозі не є показанням до оперативного лікування. Спершу необхідно обстежити вузол – виконати тонкоголкову пункційну біопсію.

Доброякісні вузли, за сучасними даними, перероджуються в злоякісні, тому важливо на ранньому етапі визначити структуру новоутворення і потім вибрати адекватну лікувальну тактику. При доброякісних вузлах, які в більшості своїй взагалі не є пухлинами, лікування найчастіше не показано. Ці вузли зустрічаються настільки часто, що в певному віці вони стають майже нормою.

Христина Гладкова, завідувач Бутенківської амбулаторії ЗПСМ

лікар загальної практики-сімейний

КНП “Центр ПМСД Білицької

 селищної ради”