28 вересня світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі сказом.
За даними Міністерства охорони здоров`я щорічно в Україні реєструється приблизно 100-120 тис. осіб, які звернулися до медичних установ із приводу укусів тварин, з них 60 відсоткам призначається лікування. Однак значно тривожнішою є ситуація із випадками захворювання людей, оскільки сказ стовідсотково призводить до смерті. В Україні майже щороку від цього небезпечного захворювання помирає від 1 до 7 осіб.
Сказ зустрічається більш ніж у 150 країнах світу. Випадки сказу реєструються головним чином у віддалених сільських регіонах, де не застосовуються заходи профілактики цього захворювання серед тварин.
У більшості випадків головною причиною захворювання та смерті укушених скаженими тваринами людей є незнання про профілактичне лікування вакциною.
Головною причиною смерті від цього страшного захворювання стають пізнє звернення до фахівців та пізній початок лікування. При цьому очищення рани та імунізація, зроблені якомога раніше після підозрілого контакту з твариною, можуть запобігти розвитку сказу практично на 100 %.
Причини захворювання, симптоми
Сказ (інші назви: (лат. rabies), гідрофобія, тобто водобоязнь) – гостре інфекційне захворювання, що виникає після укусу зараженої тварини, і протікає з важким ураженням нервової системи. Інфекція закінчується, як правило, смертельним результатом.
Сказ був відомий людям задовго до нашої ери і описаний у найдавніших книгах. Уже в єгипетських папірусах, індійських священних книгах Ведах, грецьких і римських письмових джерелах, а потім і в Біблії розповідалося про сказ, що передається людям від оскаженілих тварин (диких і домашніх). Про небезпеку цієї хвороби писали в середньовіччі, в епоху Відродження і пізніше.
Майже кожна вкушена скаженою твариною людина була приречена на смерть. До 80-х років ХIХ століття людина не мала надійних засобів захисту від цієї страшної хвороби.
Великому французькому вченому Луї Пастеру належить честь створення вакцини проти сказу (антирабічної вакцини), що була успішно застосована 6 липня 1885 року. Завдяки вакцинації вдалося врятувати дитину, покусану скаженою собакою.
Збудником хвороби є нейротропний вірус. Він передається головним чином через слину при укусах або обслинені (вірус міститься в слинних залозах 54 – 90 % собак, що загинули від сказу).
У зв’язку з тим, що виділення вірусу зі слиною починається за 8 – 10 діб до появи клінічних ознак хвороби, необхідно, щоб тварини, які покусали людей, упродовж 10 діб утримувались ізольовано, під наглядом ветеринарного лікаря.
Розрізняють два типи сказу – міський (вуличний) сказ, коли захворювання спостерігається в містах і селах, а джерелом збудника інфекції є хворі бродячі собаки й коти, і лісовий сказ, коли інфекція поширюється в природному середовищі, часто на великому лісовому просторі, а джерелом збудника хвороби є дикі м’ясоїдні хижаки (лисиці, вовки, рисі, борсуки, куниці, тхори, песці, єнотовидні собаки) – хворі або латентно інфіковані.
З 1972 р. в Україні переважає лісовий сказ, а основним джерелом збудника інфекції стали інфіковані руді лисиці.
Установлено, що існує прямий зв’язок між чисельністю популяції, щільністю розселення лисиць та інтенсивністю поширення лісового сказу.
У людини захворювання на сказ пов’язане з укусами хворих собак, котів та інших тварин.
На початку хвороби спостерігаються лихоманка, пригнічений стан, свербіж і болі в ділянці укусу. Згодом з’являються боязливість, занепокоєння, розлад дихання й ковтання, слинотеча, підвищене рефлекторне збудження й судоми. Під час спроби проковтнути воду розвиваються болісні судоми. Невдовзі відраза до води патологічно наростає.
Хворий галюцинує, іноді лютує, з рота виділяється багато слини.
Сказ у людей, якщо хвороба перейшла у активну форму, завжди закінчується летально, смерть настає на 2 – 3 добу хвороби. Перед смертю розвиваються паралічі м’язів обличчя, язика, очей, кінцівок, тулуба.
Особам, професійно пов’язаним із ризиком зараження на сказ (собаколови, мисливці-промисловики, ветеринарні працівники та ін.), проводиться курс профілактичної імунізації.
Собаки, коти та інші тварини, які покусали людей або тварин, підлягають негайній доставці власником до найближчого ветеринарного закладу для огляду і карантину під наглядом фахівців протягом 10 днів.
Найкращим превентивним заходом є місцева обробка рани.
Місце укусу потрібно негайно ретельно очистити 20% розчином м’якого медичного мила.
Глибокі укушені рани промивають струменем мильної води за допомогою катетера.
Припікання рани або накладання швів не рекомендується!
Вакцинація проти сказу
Вакцинопрофілактику починають негайно при:
– всіх укусах, подряпинах, ослиненні шкірних покривів і слизових оболонок, нанесених явно скаженими, підозрілими на сказ або невідомими тваринами;
– при пораненні предметами, забрудненими слиною чи мозком скажених або підозрілих на сказ тварин;
– при укусах, ослиненні чи нанесенні подряпин твариною, якщо вона протягом 10-денного спостереження захворіла, загинула або зникла;
– при укусах дикими гризунами;
– при явному ослиненні або пошкодженні шкірних покривів хворою на сказ людиною.
Щеплення проти сказу проводять як амбулаторно, так і стаціонарно.
Госпіталізації підлягають: особи з важкими укусами, ті, що проживають у сільській місцевості; щеплюються повторно; особи, які мають захворювання нервової системи або алергічні захворювання; вагітні, а також особи, щеплені іншими препаратами протягом попередніх двох місяців.
Для того, щоб забезпечити належний імунітет і попередити поствакцинальні ускладнення, щепленому протипоказано вживання будь-яких спиртних напоїв під час курсу вакцинації і протягом 6 місяців після його закінчення.
Необхідно, щоб у період вакцинації хворий не перевтомлюватися, уникав переохолодження та перегрівання.
В окремих випадках рекомендується перехід на легшу роботу або видача лікарняного листа.
Застосування інших вакцин одночасно з антирабічною не допускається! Але в разі необхідності, може бути проведена екстрена профілактика правця!
Мохамед Аль Шаттел, відповідальний лікар з атирабічної допомоги КНП «Чутівська ЦЛ»