20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея прийняла Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини. З 1990 року відзначається річниця прийняття цих основоположних документів у сфері захисту прав дитей – у Всесвітній день дитини. Метою його проведення є захист прав дітей та розвитку середовища, дружнього по відношенню до дітей у всьому світі, шляхом діалогу і активних дій, укріплення та розширення діяльності ООН в інтересах дітей, підтримки діяльності Дитячого фонду ООН.

За останні два роки Генеральним секретарем ООН із проблем дітей зроблено кілька офіційних доповідей, зокрема:

• -24 серпня 2017 р. A/72/361–S/2017/821 «Діти і збройні конфлікти»;
• 29 вересня 2016 р. A/71/413 «Про стан Конвенції про права дитини»;
• 2 серпня 2016 р. A/71/277 «Співробітництво в рамках системи Організації Об’єднаних  Націй в сфері захисту дітей, 26 липня 2016 г. A/71/213 «Захист дітей від знущань»;
• -29 вересня 2016р. А/71/253 «Дитячі поранення та примусові шлюби»;
• -26 липня 2016р. А/71/213 «Захист дітей від знущань»;
• -20 квітня 2016р. А/70/836-S/2016/360 «Діти та збройні конфлікти».

22 грудня 2016 у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні».

Учасники слухань відзначили такі позитивні речі:

• в Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною у 1991 році;
• з метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу;
• вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.

Негативними факторами є: висока дитяча смертність, недостатній рівень забезпечення охорони дитячого здоров’я, недоступне оздоровлення та відпочинок для всіх дітей, неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.

Актуальні проблеми захисту дітей:

• запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;
• розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров’я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах;
• запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій. Прикладом такої організації в Україні є Міжнародна комісія з захисту прав людини(IHRC).

Українське законодавство з питань прав дитини включає:

• Конституцію України (статті 24, 51, 52, 92);
• Сімейний кодекс України (глави 13, 14 тощо);
• Цивільний кодекс України (ст.ст. 295, 1261 тощо);
• Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»;
• Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;
• Закон України «Про охорону дитинства».

Дитинство – не тільки природній процес, а й соціальний та культурний здобуток. Дитинство прийнято поділяти на п’ять періодів:

• раннє дитинство (від народження до одного року);
• дитинство (від року до 3 років);
• дошкільний вік ( від 3 до 6-7 років);
• шкільний вік (молодший шкільний вік з 6-7 до 10-11 років, підлітковий вік з 11-12 до 15 років, юнацький  вік з 16 до 18 років).

Протягом дитинства відбувається надзвичайно інтенсивно фізичний і психічний розвиток. Критично важливим періодом розвитку є раннє дитинство. Його порушення, наприклад, ізоляція від людського суспільства, здатне призвести до незворотних психічних порушень. Дитинство триває приблизно одну десяту життя людини і з характеру дитини можна зрозуміти, який характер буде у нього, коли він виросте. Однак, до кінця середньовіччя не існувало поняття «дитинство», у значенні життєвого відрізку.

Філіп Аріес, французький медіавіст та історик, у своїх дослідженнях описав життя дітей у ранньому середньовіччі. На його думку не було значного поділу між дорослими та дітьми. В той час діти одягалися як дорослі та виконували ту саму ж роботу, яку виконували їхні батьки. Батьки доглядали за дітьми і допомагали їм до того віку, поки діти ще не вміли самостійно ходити, але після того, як діти вже могли самостійно «пересуватися» вони вже вважалися «дорослими». Діти були «маленькими дорослими». Не існувало ні просторового ні соціального відмежування між дорослими і дітьми. Важливою була кількість дітей, а не індивідуальні здібності кожного. Оскільки в той час дітям не приділяли особливої уваги, тому й не існувало поняття «дитинство».

Вадим Пономаренко, лікар-педіатр дільничний, КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги 1 ПМР».