17 жовтня – Всесвітній день травм

У нашій державі щорічно травмуються близько 2 млн дорослого населення та понад 300 тис. дітей. Серед головних причин смертності та у структурі первинної інвалідності в Україні наслідки травм непохитно посідають третє місце, поступаючись лише серцево-судинним та онкологічним захворюванням. Щорічні економічні витрати держави в результаті травм становлять понад 5,2 млрд грн. Упровадження світових стандартів, класифікацій і відповідних діагностичних і хірургічних технологій, а також надання високоспеціалізованої травматологічної допомоги передбачають спеціальну підготовку ортопедів-травматологів та операційних сестер для виконання остеосинтезу на сучасному рівні.

Серед пошкоджень опорно-рухової системи до 25 % становлять відкриті переломи, які більше ніж у 64 % випадків супроводжуються ускладненнями, що призводять до обмеження життєдіяльності потерпілих і встановлення інвалідності. До 10 % усіх травматичних пошкоджень кістяка становлять травми хребта, з яких 8 % ускладнюються ушкодженнями спинного мозку.

Щорічно в Україні більше 20 тис. потерпілих від травм стають інвалідами, з них близько 90 % — особи працездатного віку.

Усі вищевикладені фактори вимагають удосконалювання способів лікування потерпілих із травмами, у тому числі з переломами кісток. У цьому плані однією з сучасних тенденцій світової травматології та ортопедії є розвиток і широке впровадження в практику травматолога-ортопеда сучасних методів остеосинтезу, спрямованих на скорочення термінів зрощення переломів, перебування хворого в стаціонарі, забезпечення ранньої функції ушкодженої кінцівки, зниження рівня інвалідності та швидку соціальну адаптацію потерпілого.

Металоостеосинтез (МОС)

Це сучасний метод лікування складних ушкоджень кісток і суглобів за допомогою спеціальних імплантів: пластин, стрижнів та спиць для зовнішньої фіксації, що закріплюються на кісткових уламках і відновлюють єдність кісток. Для виготовлення фіксуючих імплантів частіше використовуються титан або високоміцні металеві сплави. Стабільність з’єднання, що досягається остеосинтезом за допомогою фіксаторів може бути відносною або абсолютною. Абсолютна стабільність полягає в повній фіксації кісткових уламків перелому, що створює умови для зрощення без утворення кісткової мозолі. При відносній стабільності, можливі мікрорухи в зоні з’єднання, які не тільки не перешкоджають загоєнню, а й стимулюють зрощення кісток.

МОС наразі є одним з найбільш ефективних втручань у травматології та ортопедії. За допомогою МОС вдається повністю або частково відновлювати функціональність після складних осколкових пошкоджень, переломів, вроджених чи набутих дефектів кісткової тканини. Зазвичай, в ряді випадків, лікування за допомогою МОС може бути тривалим, але успішні результати виправдовують і тривалість лікування, і витрачені зусилля. Варто звернути увагу, що лише висококваліфікований фахівець може визначити, яку схему для фіксації необхідно застосовувати в тому чи іншому випадку.

Коли застосовують металоостеосинтез:

• складні травми та переломи, зрощення яких без оперативного втручання неможливе;
• переломи, що становлять небезпеку можливістю пошкодження кістковими фрагментами прилеглих тканин;
• неправильно зрощені переломи;
• переломи, які повільно консолідуються з тривалим загоєнням кісток;
• переломи з вторинним зміщенням уламків;
• відсутність можливості закритої репозиції;
• деформація стоп і кистей.
• значна область пошкодження при відкритих переломах;
• інфікування області перелому;
• важкий загальний стан пацієнта;
• виражений остеопороз;
• декомпенсована патологія кровообіг.

Протипоказання для застосування МОС:

Ендопротезування

В сучасній травматології є найбільш розповсюдженим та ефективним методом відновлення функцій кінцівок. Під час такого оперативного втручання відбувається повна або часткова заміна суглобів. Вже на наступний день після виконання ендопротезування суглобів пацієнт починає рухатися з певними обмеженнями. Реабілітацію повинен проводити досвідчений фахівець, враховуючи рекомендації лікаря. Термін реабілітаційного періоду для кожного пацієнта різний і залежить від індивідуальних особливостей пацієнта, віку та типу ендопротезування. Середній термін реабілітаційного періоду становить 3-6 тижнів. Також важливо пройти комплекс вправ для суглобу до хірургічного втручання з ендопротезуванням.

Виконуються операції:

• Ендопротезування кульшових суглобів - оперативне втручання проводиться з використанням сучасних імплантатів механічної і цементної фіксації від провідних світових виробників і за різними сучасними методиками.
• Ендопротезування колінного суглобу. Оперативне лікування полягає в заміні патологічно зміненого колінного суглоба або його елементів штучними матеріалами. Обсяг оперативного втручання, і заміна яких структурних елементів необхідно провести, визначаються після ретельного обстеження, вимірювання і підбору необхідних імплантатів. Операція проводиться за спеціальними методикам з використанням сучасної апаратури і матеріалів.
• Ендопротезування плечового суглобу. Як і у випадку оперативного лікування ушкоджень коліна, полягає в заміні штучними протезними матеріалами окремих елементів суглобу. Підбір протезів та імплантатів здійснюються лише при ретельному обстеженні фахівцями.
• Ендопротезування ліктьового суглобу. В клініці виконується заміна всього або частини ліктьового суглоба на функціональні метало-полімерні елементи. Це дозволяє повністю відновити функцію ліктьового суглобу, обсяг його рухів, та усунути больові відчуття.
• хронічний виражений больовий синдром в області суглобів;
• зменшення або порушення рухливості в суглобах;
• порушення ходи, постави через зміни в суглобах;
• хронічний запальний процес в суглобі;
• деструкція твердих тканин суглоба: деформуючі артрози кульшового, колінного, гомілково-ступневого суглобу;
• стирання і дистрофія хрящів суглоба і синовіальної оболонки;
• диспластичний коксартроз;
• асептичний некроз головки стегнової кістки;
• перелом шийки стегнової кістки;
• значне пошкодження зв’язкового апарату суглоба;
• стани після травм і операцій в області суглобів;
• вікові дистрофічні процеси в суглобі.

Показання до ендопротезування:

Остеотомія та артроскопія є основними способами оперативного лікування захворювань дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів, а також лікування переломів та їх наслідків.

Остеотомія

Ця хірургічна операція з розтином  кісткової тканини або зі штучним переламом кістки покликана усунути деформації або покращити функції опорно-рухового апарату. Метою операції є надання функціонально правильного або вигідного положення кістки, а також відновлення опорної функції при лікування кульшових суглобів.

Коли застосовують остеотомію:

• неправильне зростання кісток після травм;
• анкілоз (зрощення) суглобів в неправильному положенні ;
• викривлення кінцівок внаслідок рахіту або інших захворювань скелету;
• подовження або укорочення кістки.

Артроскопія

Це сукупність міні-інвазивних втручань (методи мінімального пошкодження тканин) в порожнину суглоба з метою виявлення змін і для подальшого лікування. Лікування може проводитися як хірургічно, коли за допомогою мікроінструментів виконується видалення патологічно змінених тканин, усунення вроджених чи придбаних дефектів, так і введенням лікарських речовин безпосередньо в зону ураження для прискорення загоєння в порожнині суглоба. Прогресивність методу полягає у відсутності класичних розтинів: операція здійснюється через невеличкі проколи (5мм) на шкірі з введенням у порожнину суглобу мікроприладу із світловодом та камерою (артроскоп). Збільшене зображення виводиться на екран моніторів, що дозволяє хірургу детально вивчити стан тканин суглобу та кістки, хрящів, менісків, зв’язок тощо. Виписка пацієнта після діагностичної артроскопії можлива вже за 3-4 години після обстеження, після хірургічної процедури (видалення меніску чи хндропластики) – на наступний день. Відновлення після такого втручання відбувається швидко завдяки нетравматичності методу та відсутності крововтрати, проте задля зведення до мінімуму ризиків ускладнення, рекомендується ретельно дотримуватися реабілітаційної програми, наданої лікарем.

Коли застосовують артроскопію:

• больовой синдром плечового, колінного суглобів;
• синдром субакроміального конфлікту (імпіджмент синдром) плечового суглобу;
• пошкодження менісків;
• пошкодження і захворювання синовіальної оболонки;
• пошкодження зв’язкового апарату суглоба;
• пошкодження і захворювання суглобового хряща;
• пошкодження і захворювання жирового тіла;
• видалення сторонніх тіл;
• видалення менісків;
• видалення ушкодженого хряща;
• пластика зв’язок;
• при неясній клініці порушень.
• неможливість проведення знеболювання;
• гострі та хронічні інфекційні захворювання;
• загострення ревматоїдного артриту;
• “фіброзний” анкілоз;
• контрактура суглоба;
• виражений спайковий процес в порожнині суглоба.

Протипоказання до проведення артроскопії:

Олександр Козін, лікар ортопед-травматолог ОТВ КП «ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР»