24 жовтня – Всесвітній день боротьби з поліомієлітом

         Всі батьки мріють, щоб їх  дитя було здоровим та щасливим. Для цього ми одягаємо тепліші речі під час холодів, влітку – панамку від сонця, готуємо якісну та корисну їжу для свого чада. Одним з захворювань, які необхідно і можливо попередити є поліомієліт.

Щороку 24 жовтня в день народження вченого Джонаса Солка, який винайшов поліомієлітну вакцину,  відзначається Всесвітній день боротьби з поліомієлітом.

Обізнаність про хворобу є першим етапом захисту. Отже, що це за хвороба і як з нею боротися?

Поліомієліт – гостре інфекційне захворювання, обумовлене ураженням різних відділів центральної нервової системи. Виникає воно в результаті потрапляння в організм збудника поліовірусу. Віруси поліомієліту є найстійкішими серед ентеровірусів та зберігають свою життєздатність протягом декількох місяців при +4ºС в стічних водах, на овочах і в молоці. При заморожуванні вірус виживає роками і є нечутливим до антибіотиків та хіміопрепаратів.

Своїм впливом поліовірус знищує нервові клітини, після відмирання яких виникає в’ялий параліч. Часто це може призвести до летальних випадків.

Заразитися можна проконтактувавши з хворою на поліомієліт людиною або носієм. Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина – і дитина, і дорослий. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до п’яти років. Крапельками слини та фекаліями хворий забруднює поверхні, предмети вжитку, їжу та воду. Після чого вірус потрапляє до рота, потім в кров і вражає нервову систему, часто викликаючи пожиттєвий параліч. Заражена людина може передати вірус іншим людям безпосередньо до появи симптомів до та протягом 2 тижнів після цього.

Як же проявляється хвороба? Частина інфікованих мають безсимптомний перебіг. Близько 25% пацієнтів скаржаться на: лихоманку, втому, нудоту, біль у горлі та животі, головний біль, закреп. Проте в частини людей із поліовірусною інфекцією розвиваються інші, більш серйозні, симптоми:

• у 1 з 25 людей із поліомієлітом виникає запалення оболонок спинного або головного мозку – вірусний менінгіт;
• неможливість рухати частинами тіла (повний або частковий параліч);
• у 1 із 200 інфікованих розвивається незворотний параліч (зазвичай ніг).

Параліч – найтяжчий симптом, пов’язаний із поліомієлітом, оскільки він може призвести до постійної інвалідності та смерті. 5-10% з-поміж паралізованих людей помирають, оскільки вірус вражає дихальні м’язи. У 20-40% тих, хто захворів, може розвиватися постполіомієлітний синдром: діти, які, здається, повністю вилікувалися, можуть відчувати новий м’язовий біль, слабкість або параліч у дорослому віці, через десятки років після первинного захворювання.

Яким чином можна захиститися?

Єдиний спосіб убезпечитися від наслідків хвороби — це вакцинація, оскільки специфічного лікування не існує. Поліомієлітна вакцина, що застосовується для дітей, може захистити людину на все життя! Про ефективність вакцинації свідчать дані про нові випадки. В результаті проведених заходів і масштабної вакцинації в 2014 році число випадків захворювання поліомієлітом у світі зменшилося більш ніж на 99%: із 350 000 до 359 випадків. На сьогодні 13 мільйонів людей врятовані від паралічу. У 1994 році Американський регіон ВООЗ був сертифікований як вільний від поліомієліту. За ним в 2000 році сертифікували Регіон ВООЗ для країн Західної частини Тихого океану і в червні 2002 року Європейський регіон ВООЗ.

Незважаючи на досягнуті успіхи, поліомієліт ще не можна вважати переможеним. Спалахи хвороби відбуваються в різних країнах: Нігерії, Конго, Пакистані, Афганістані, Китаї, Сирії і ще в двох десятках країн. У 2010 році спалах поліомієліту стався в Таджикистані, Киргизії, Узбекистані, і окремі випадки зареєстровані в Росії. Сьогодні дві країни у світі – Пакистан і Афганістан – залишаються ендемічними по поліомієліту.

Для того щоб вірус припинив циркулювати серед населення має створитися колективний імунітет. За нинішніх часів його досягнути дуже важко. І це пов’язано не лише з військовим часом, а і з небажанням батьків зрозуміти повноту проблеми. Багато хто пише відмови від вакцинації дитини, окрім якої наражає на небезпеку тих, хто дійсно має медичні протипокази до введення вакцини. За 6 місяців 2022 року в Україні з усіх дітей до 1 року лише 33,3% отримали своє щеплення від поліомієліту. Не набагато більший і показник охоплення щепленнями проти поліомієліту дітей від одного року: 1,5 року (18 місяців) – 33,5%; 6 років – 33,2%; 14 років – 28,6%. Результатом стала реєстрація нових випадків. Так восени 2021 року на Закарпатті були виявлені випадки підтвердженого поліомієліту. Всі вони були у невакцинованих дітей.

Для того щоб вберегти своє дитя від тяжкого недугу, кожен з батьків має знати, що всі вакцини, що застосовують державні й приватні клініки, зареєстровані, сертифіковані й дозволені для використання в Україні. Їх зберігання суворо контролюється. Відповідно календаря щеплень в Україні вакцинація дітей для профілактики поліомієліту проводиться у віці 2 місяці, 4 місяці, 6 місяців, 18 місяців, 6 років та 14 років. Для цього використовуються вакцини: інактивована вакцина для профілактики поліомієліту (далі – ІПВ) та оральна поліомієлітна вакцина (далі – ОПВ). ІПВ – застосовується для перших двох щеплень, а у разі протипоказань до введення ОПВ – для всіх наступних щеплень за цим Календарем.

Вакцина ОПВ застосовується для третього – шостого щеплень (щеплення за віком – 6 місяців, 18 місяців, 6 років та 14 років) за відсутності протипоказань до ОПВ.

Вакцина ІПВ може бути застосована для третього – шостого щеплень як окремо, так і в складі комбінованих вакцин.

Батьки маленьких дітей, які пропустили щеплення, – мають звернутися до свого педіатра або сімейного лікаря та спланувати візит для їх надолуження.

Зверніть увагу! Вакцинація не потребує підготовки чи змін у способі життя. Жоден наказ МОЗ чи міжнародний протокол не вимагає спеціальних аналізів чи додаткових обстежень.

Якщо у вашої дитини є хронічні захворювання – це не протипоказання до щеплення! Навпаки: діти з хронічними недугами більш уразливі, тому потребують захисту передусім.

Давайте зупинимо поліомієліт разом! Адже ми в силах зробити дитинство наших дітей не наповненим болем і відчаєм у візочку, а рухливо-стрибучим періодом.  І саме ми несемо відповідальність чи буде він таким у  наших маленьких донечок і синочків. А вони мають право рости здоровими та рухливими дітками.

Олена Сивушенко, завідувач відділу інфекційного контролю,

лікар-епідеміолог КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»