29 жовтня – Всесвітній день боротьби з інсультом

Мозковий інсульт належить до найтяжчих форм цереброваскулярних захворювань. За даними Всесвітньої організації боротьби з інсультом щорічно у всьому світі інсульт реєструється майже у 14 мільйонів людей. Інсульт посідає друге місце в Україні серед причин смертності та залишається провідною причиною інвалідизації населення.  Близько 10 тисяч хворих щорічно стають інвалідами внаслідок  перенесеного інсульту. Тільки 15-20%  пацієнтів  після інсульту повертаються до повноцінного життя.

 

Інсульт – це клінічний синдром швидкого розвитку ознак фокальної  чи глобальної втрати мозкових функцій, що тривають 24 години й більше або призводять до смерті при відсутності інших (не судинних) причин.

Розрізняють 2 види інсульту:

– ішемічний  інсульт, або інфаркт мозку, найчастіше розвивається при закупорці магістральних судин шиї або головного мозку тромбом, емболом  або при недостатньому припливі крові через звужену атеросклеротичним процесом чи спазмом кровоносну судину. Це  призводить до втрати кровопостачання певної ділянки мозку, припинення доставки кисню, поживних речовин до нервових клітин та порушення виведення метаболічних відходів. Головний мозок вкрай чутливий до відсутності кровотоку, тому коли тромб закриває просвіт судини, тканина мозку починає стрімко помирати. Кожну хвилину при інсульті пацієнт втрачає 1,9 млн. нервових клітин, 14 млрд. синапсів (місць з’єднання між нейронами) і 12 кілометрів аксонів (відростків нервових клітин, які проводять нервові імпульси), а за годину гине стільки ж нейронів, скільки гине протягом майже 3,5 років природного старіння;

–               геморагічний інсульт. Розрізняють  внутрішньомозковий крововилив (виникає внаслідок розриву судини,  при цьому кров накопичується в обмеженому просторі, утворюючи гематому) та субарахноїдальний крововилив (розрив судин, що розташовані на поверхні м’якої мозкової оболонки, коли кров витікає із судини і зосереджується між мозком та черепом). Зазвичай відбувається розрив мозкової артерії в ділянці її розширення, яке називається аневризмою.

Головними факторами ризику розвитку інсульту є: артеріальна гіпертензія, захворювання серця (інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, ревматичні пороки серця, фібриляція передсердь), цукровий діабет, підвищене згортання крові, гіперхолистеринемія, анатомічні зміни  сонних і хребетних артерій (стеноз або оклюзія), обтяжена спадковість (інсульт, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертонія, підвищений рівень холестерину у батьків, братів або сестер), нездоровий спосіб життя (стреси, особливо тривалі, зловживання алкоголем та паління, гіподинамія, надмірна вага). Останнім часом стали виділяти ще один дуже суттєвий фактор ризику інсульту – синдром обструктивного апное сну (зупинки дихання уві сні).

Симптоми інсульту:

• раптова м’язова слабкість, оніміння або поколювання в ділянці обличчя, руки, ноги або на одній стороні тулуба;
• раптове утруднення при розмові або при розумінні мови;
• раптова повна або часткова втрата зору на одне або  обидва ока;
• раптовий  сильний головний біль;
• раптова втрата рівноваги, координації рухів, запоморочення, блювання у поєднанні з іншими вищеперерахованими ознаками.

Швидка діагностика ознак інсульту на догоспітальному етапі скорочує час для встановлення діагнозу та транспортування пацієнта у спеціалізовані заклади охорони здоров’я, до складу яких входять сучасні інсультні відділення. Перед початком лікування обов’язковим є проведення методів нейровізуалізації: мультиспіральної комп’ютерної томографії головного мозку, ангіографії судин шиї та головного мозку (даний метод дозволяє виявити тромбоз мозкових судини, аномалії судин  (аневризми, мальформації, диссекцію) та/або МРТ головного мозку.

Розмір інфаркту головного мозку, а внаслідок цього і обсяг неврологічного дефіциту може бути зменшений за умови початку лікування в перші години після розвитку інсульту, тобто у межах так званого «вікна терапевтичних можливостей».

«Вікном терапевтичних можливостей» називається період від моменту точно встановленого часу появи перших симптомів інсульту та закінчується через 4,5 години. Саме у цей  період  лікарі мають змогу провести системний тромболізис та/або механічну тромбекстракцію, щоб відновити кровотік в ураженій судині.

Системний тромболізис –  метод лікування ішемічного інсульту, що полягає  у внутрішньовенному введенні  препарату альтеплазе  хворому у межах «вікна терапевтичних можливостей». Даний препарат  сприяє розчиненню тромба, відновленню кровопостачання мозкової тканини та поліпшенню роботи ураженої ділянки мозку. Якщо пацієнтові вчасно провели тромболітичну терапію, її ефект зазвичай, дивовижний – протягом кількох годин (максимум доби) у людини можуть зникнути всі прояви інсульту. Пацієнт через кілька днів може повернутися до нормальної життєдіяльності.

Відновити прохідність мозкової судини при закупорці тромбом можна за допомогою  механічної тромбекстрації – ендоваскулярного методу лікування ішемічного інсульту в гострому періоді (протягом 6 годин з моменту появи перших ознак захворювання). Метод  полягає у видаленні тромбу з артерій головного мозку з подальшим відновленням кровотоку та запобіганню розвитку ішемічного інсульту в даній ділянці. Виконують ендоваскулярне втручання лікарі-нейрохірурги за допомогою стент-ретрівера, спеціального циліндричного металічного пристрою, який вводиться безпосередньо в тромб, захоплює його і видаляє з закупореної судини. Чим раніше виконана механічна тромбектракція, тим швидше відновлюється кровопостачання ураженої ділянки мозку, тим менший неврологічний дефіцит залишається у пацієнта.

Отже, ранній початок лікування хворого на гострий мозковий інсульт збільшує  імовірність швидкого одужання хворого.

Термінова госпіталізація хворих на інсульт необхідна, якщо  пацієнт доставлений і поза межами «вікна терапевтичних можливостей». Це пов’язано з різними причинами, а саме; хворий знаходився сам вдома та не відразу доставлений у лікарню, рідні не розпізнали вчасно симптоми інсульту, хворий категорично відмовлявся від госпіталізації. Таким хворим надається невідкладна медична допомога та проводиться профілактика та лікування таких загрозливих для життя станів, як набряк  та гіпоксія головного мозку, гіпертермія, гіпер- або гіпоглікемія, аспіраційна пневмонія, проводиться корекція артеріального тиску, моніторинг всіх вітальних функцій організму, профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії.

Геморагічний інсульт також потребує негайної госпіталізації та надання хворому спеціалізованої медичної допомоги. Ускладненнями внутрішньомозкового крововиливу можуть бути гідроцефалія, зміщення серединних структур мозку та компресія (здавлення) речовини головного мозку, що потребують невідкладної  нейрохірургічної допомоги.

Своєчасне лікування хворих з гострим інсультом до 30 % знижує ймовірність смерті та втрати працездатності у чоловіків та жінок будь-якого віку. Лікування в інсультному відділенні характеризується скоординованим міждисциплінарним командним підходом, що забезпечує запобігання ускладнень та рецидиву інсульту, прискорення ранньої мобілізації та реабілітації пацієнтів.

Олена Ракович, лікар-невропатолог відділення гострої церебро-васкулярної патології КП «ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського ПОР»