СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який вражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. Ця страшна хвороба вже отримала назву «чуми XXI століття», від неї немає ефективного лікування.
У середині ХХ століття у світі з’явилось нове невідоме захворювання.
Воно стрімко розповсюджувалось, не мало лікування, та навіть збудник був
невідомий. Перші пацієнти почали потрапляти до лікарень у 1960 роках. Кожен
із них мав рідкісне пухлинне захворювання або надважкий перебіг звичайних
інфекцій. За наступні 20 років хворих ставало дедалі більше по всьому світу.
Лікарі помітили закономірності. Усіх пацієнтів об’єднувала майже повна
відмова імунної системи. Тільки у 1981 році вийшла перша наукова стаття, що
описувала нове захворювання. Саме цей рік вважають початком глобальної
епідемії ВІЛу. Наразі у світі близько 37 млн людей живуть із ВІЛ. Ця інфекція
зареєстрована практично в усіх країнах світу. Згідно з міжнародними даними,
за час розвитку епідемії до 2002 року було інфіковано понад 36 млн. дорослих і
дітей, з яких 16 млн вже померло від СНІДу. Щоденно у світі інфікується ВІЛ
близько 7000 осіб, 9 осіб з 10 не знають, що вони уражені вірусом.
Вірус передається: при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою;
через кров, насамперед через спільні шприци та голки при внутрішньовенному
введенні наркотичних речовин, а також забруднений кров'ю, нестерильний
медичний інструмент; дитині від ВІЛ-інфікованої матері – інфікування
відбувається під час вагітності, пологів чи годуванні грудним молоком.
Хвороба уражає переважно молоде покоління – найбільш активну у
репродуктивному і працездатному відношенні верству населення. Це одна з
найхарактерніших ознак СНІДу – вплив на суспільно корисне життя молодого,
здорового прошарку людей.
Тисячі людей щороку гинуть від СНІДу. Єдиним дієвим заходом є
інформування громадськості про шляхи зараження і способи профілактики
вірусу. Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небезпеку, яку несе
СНІД, і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх рідних та близьких від
цієї страшної інфекції. Адже СНІД може увійти практично в кожний дім, кожну
сім'ю.
Підступність ВІЛ-інфекції у тому, що після зараження людина може
довгий час не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас
заражати інших. Початковими, найбільш характерними ознаками є одночасне
збільшення 2-3 груп лімфатичних вузлів, слабкість і швидка втомлюваність,
тривала (більше 1-2 місяців) підвищена температура тіла без поважних причин,
нічна пітливість, швидке зниження ваги тіла, гнійно-запальні висипи на
слизовій оболонці ротової порожнини, статевих органів і шкіри, та ін.
Встановлення діагнозу СНІД потребує обов’язково лабораторного
підтвердження.
За оцінками Центру громадського здоров’я МОЗ в Україні проживає 250
тисяч людей з ВІЛ. Менше половини з них знають про свій статус і отримують

противірусну терапію. Хоча тестування і лікування в Україні є безкоштовним і
ефективним.
Наразі часи змінилися, але упередження досі існують, як і дискримінація
людей що живуть з ВІЛ. Ця інфекція не передається при рукостисканні,
обіймах, через предмети спільного побуту. ВІЛ може передаватися через
незахищений статевий акт, переливання крові або нестерильний
інструментарій. ВІЛ вражає імунну систему людини.
Наразі проти ВІЛ існує високоефективна і безпечна терапія. Вона
пригнічує розповсюдження вірусу і дозволяє людині жити повним життям.
Якщо людина з ВІЛ не приймає терапію, імунна система перестає
функціонувати і у людини розвивається синдром набутого імунодефіциту.
Навіть безпечний зазвичай збудник може стати причиною важкого запалення
легень або мозку.
Дискримінація та необізнаність сприяє розповсюдженню ВІЛ та відмови
людей приймати терапію. Велика кількість людей в Україні боїться пройти
експрес-тестування на ВІЛ через страх отримати позитивний результат,
потерпати від дискримінації.
Наразі в світі є програма глобальної боротьби з ВІЛ – “90-90-90”. Вона
означає, що 90 відсотків людей з ВІЛ мають знати про свій статус, 90 з них
отримувати терапію, а 90 з тих, хто отримує терапію не мають вірусного
навантаження в крові. Реалізація цього плану дозволить зупинити
розповсюдження ВІЛ, та зберегти повноцінне життя людям, що живуть з ВІЛ.
Кожен може внести свій вклад у боротьбу. Для початку необхідно просто здати
аналіз у свого сімейного лікаря.
Лариса Петренко, завідувач Білицької АЗПСМ КНП “Центр ПМСД
Білицької селищної ради”