Триває Всесвітній тиждень імунізації
Щойно дитина народжується, вона потрапляє у світ, густо населений різноманітними мікроорганізмами. Деякі з них є корисними, вони допомагають малюку в процесах життєдіяльності. Декотрі можуть викликати легкі захворювання, що не є небезпечними для життя, але допомагають тренуванню імунітету – здатності організму чинити спротив зовнішнім загрозам. Але існує клас мікробів – вірусів, бактерій, грибків і найпростіших, які можуть бути смертельно небезпечними для дітей. У довакцинальну еру вони забирали мільйони життів.
За оцінкою ВООЗ щороку вакцини рятують життя від 2 до 3 мільйонів людей, і ця цифра могла би збільшитися ще на 1,5 мільйона, якби охоплення вакцинацією було глобальним.
Те, що сьогодні ми всі маємо доступ до вакцин, є великим досягненням.
У нашій країні дітей вакцинують відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень. Цей документ визначає, від яких захворювань діти мають бути обов’язково щеплені, у якому віці слід починати вакцинацію, скільки доз вакцини та з яким інтервалом необхідно ввести. Першими щепленнями, які отримує дитина, є вакцини від гепатиту В та туберкульозу.
Вірусний гепатит В – інфекційне захворювання печінки, що викликається однойменним вірусом і характеризується важким ураженням печінки. Інфекція має різні форми – від гострого гепатиту з жовтяницею, безсимптомного вірусоносійства до гострої печінкової недостатності, цирозу і раку печінки. Зараження гепатитом В відбувається в тому разі, коли інфікована кров, навіть у мізерній кількості, потрапляє в кров здорової людини крізь уражені шкірні покриви або слизові оболонки. Відома закономірність – чим в більш молодому віці відбувається інфікування вірусом гепатиту В, тим ймовірніше формування хронічного гепатиту. Ця закономірність проявляється і у випадках зараження новонароджених від матерів, хворих на гепатит В, під час вагітності і пологів: за даними літератури близько 85 % таких дітей вже до 5 року життя хворі на хронічний гепатит.
Перша вакцина проти гепатиту В з’явилась тільки в 1986 р. Вакцинацію проти гепатиту В проводять всім здоровим новонародженим до виписки з пологового будинку. Новонародженим вакцина вводиться внутрішньом’язово в передньобокову поверхню стегна.
Дітям, що народилися від матерів з позитивним HbsAq статусом, вакцинація проводиться в перші 12 годин після народження. Специфічним обмеженням її використання (через можливе зниження його ефективності) може слугувати глибока недоношеність (вага менше 1,5 кг). В таких випадках вакцинацію відкладають до моменту досягнення дитиною ваги 2 кг. Існує всього дві, незалежно від типу гепатитної вакцини, схеми щеплень. Стандартна: 0-1-6 місяців (перше щеплення в обраний день, друге – через місяць після першого, третє – через 6 місяців після першого або 5 місяців після другого) і альтернативна: 0-1-2 місяці. Основною є перша схема, друга використовується з метою екстреної профілактики (для вакцинації дітей, що народилися від матерів-носіїв) і в тих випадках, коли потрібен швидкий захист від гепатиту В.
Тільки повністю завершений курс щеплень проти гепатиту В може гарантувати захист від цієї інфекції. Тривалість імунітету, який отримується в результаті повного курсу щеплень стандартними вакцинами проти гепатиту В, складає не менше 15 років.
Туберкульоз – це інфекційне захворювання, яке викликає мікобактерія туберкульозу, що називається також паличкою Коха. На туберкульоз може захворіти кожен! Здорова людина може заразитися, вдихаючи краплини вологи, що містять мікобактерію, які виділяються хворим на заразну форму туберкульозу. Хворий під час кашлю, чхання, занадто гучної розмови виділяє в повітря крапельки мокротиння, а з ними і палички туберкульозу. Ці краплі, літаючи в повітрі, потрапляють як на предмети, так і в легені оточуючих. Найчастіше хвороба вражає органи дихання, але можливе враження, наприклад, лімфатичних вузлів, кісток, суглобів та нирок.
Протитуберкульозну вакцину (вакцина представляє собою живі бактеріі) створили в 1923 році двоє французьких вчених – Кальмет і Герен (звідси і назва культури – Bacillum Calmette Guerin, BCG, в українськії транскрипції – БЦЖ). Це ослаблений штам, здатний викликати інфекційний процес локально на шкірі. Такого інфікування досить для того, щоб імунна система виробила імунітет, і організм став не сприйнятливий до бацили Коха. Вакцинація новонародженим проводиться, починаючи з 3-ї доби життя.
Вакцина БЦЖ зберігається в окремій кімнаті в холодильнику при температурі не вище 4о С. Вакцинацію проводить спеціально підготовлений медичний персонал пологового будинку. Вакцина вводиться внутрішньошкірно на зовнішній поверхні верхньої третини лівого плеча. В місці введення утворюється папула білого кольору, яка зникає зазвичай через 15-20 хвилин.
Через 2-3 місяці на шкірі в місці ін’єкції утворюється ущільнення або потовщення тканини – інфільтрат, що нагадує укус комара. В нормі він повинен бути не більше 1 мм в діаметрі. Іноді інфільтрат покривається кірочкою. Кірочку в жодному разі не можна видаляти! Вона може відпасти самостійно, відмокати під час водних процедур і потім з’являтися знову. При купанні дитини треба уникати намилювання цієї області мочалкою. Категорично забороняється змазувати місце введення вакцини антисептичними розчинами – зеленкою, йодом, спиртом, оскільки це може нашкодити розвитку місцевого інфекційного процесу. Зворотній розвиток місцевої реакції триває 2-3 місяці, іноді й довше. До 6 місяців у 90-95% дітей формується ніжний рубчик. Повноцінний імунітет проти туберкульозу у дитини формується до річного віку. Про успішну вакцинацію свідчить шрам в місці введення вакцини.
У результаті вакцинації дитина набуває імунітет в середньому на п’ять років, Перевіряють стан набутого імунітету до туберкульозу шляхом проведення діагностичної шкірної проби Манту.
Існує усталена думка, що захворювання на туберкульоз – це доля соціально незахищених верств населення. Насправді епідеміологічна ситуація показує, що до інфікування туберкульозом схильні також люди з великим достатком. Тому бажано проводити вакцинацію БЦЖ саме в умовах пологового будинку, а не в поліклініці після виписки, оскільки дитина не застрахована від зустрічі з мікобактерією вдома, на вулиці, в поліклініці. І при відсутності у неї імунітету така зустріч може виявитись дуже і дуже небезпечною.
Ми живемо в унікальний час, коли можемо дати своїм дітям і близьким надійний захист від небезпечних інфекцій. І нехтувати такою можливістю було б нерозумно. Тому завдання батьків – забезпечити своїй дитині надійний захист. Будьте здорові і обов’язково робіть щеплення!
Людмила Лапшина, лікар педіатр-неонатолог відділення спільного перебування матері і дитини КП «Міській клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради»