Епілепсія – це хронічне неврологічне захворювання, що характеризується виникненням судомних нападів різних характерів: як швидкоплинних, так і довготривалих. Такі напади виникають через надмірні електричні розряди в групі клітин мозку.

У 60% випадків серед нападів епілепсії неможливо встановити причину виникнення, це так звана – первинна або ідіопатична епілепсія.

Причинами вторинної епілепсії (40% випадків) найчастіше є:

-         Пошкодження мозку під час пологів чи в перинатальний період (гіпоксія, недостатня вага, травма при пологах).

-         Генетичні аномалії.

-         Інсульт, через який мозок не отримує достатню кількість кисню.

-         Інфекційні захворювання головного мозку та мозкових оболонок: менінгіт, енцефаліт, нейроцистицероз.

-         Новоутворення у мозку.

Головною особливістю епілепсії є те, що напади практично завжди несподівані для самого хворого і часто шокують інших присутніх.

Погіршення сну, апетиту, підвищена дратівливість та біль у голові – ознаки, які можуть вказувати на  настання нападу в найближчий час. Під час нападу людина втрачає свідомість і рухову активність. Хворий падає на землю в тонічних судомах, тіло та кінцівки видовжуються, а голова закидається назад. Через 15-20 секунд такі прояви нападу змінюються на судоми клонічного типу, синіє шкірний покрив, западає язик, а з рота виходить піна. За декілька хвилин людина повертається до нормального стану, свідомості, стабілізується рухова активність і можливість мислити. Внаслідок таких нападів хворі часто отримують травматичні пошкодження, що може суттєво погіршити стан.

Прояви симптомів можуть різнитися залежно від ділянки мозку, у якій виникло порушення, і від того, як воно поширюється. Тож люди, які страждають на епілепсію, можуть мати наступні симптоми:

-     втрату свідомості чи орієнтації в просторі;

-     порушення руху;

-     порушення сенсорики: зору, слуху, смаку;

-     погіршення настрою та інших когнітивних функцій;

-     психологічні порушення: тривожні розлади, депресія.

Найінформативнішим інструментальним методом діагностики епілепсії є електроенцефалографія. Така процедура передбачає розміщення на голові пацієнта електродів, які фіксують сигнали мозку та передають їх на екран у вигляді графіків. Так лікар може легко помітити ознаки епілептиформної діяльності та проаналізувати функціонування мозку під час нападів.

Також застосовують метод магнітно-резонансної томографії, якщо пацієнт скаржиться на головний біль, непосидючість та слабкість у кінцівках.

Діагностуванням та лікуванням епілепсії займається лікар-епілептолог або лікар-невролог вузького напряму. Задля збору анамнезу лікар фіксує вік пацієнта, регулярність виникнення нападів, відчуття пацієнта до та після, а також характер м’язових спазмів.

Не існує схем лікування епілепсії таких  як, наприклад, при  лікуванні інфекційних чи онкологічних захворювань. Готових схем НЕ існує! Але є рекомендації з 1, 2, 3  ліній терапії. Має місце застосування протинападових препаратів не лише для епілепсії. Існують лише схеми титрації доз протинападових препаратів, сприятливі і несприятливі схеми комбінацій  препаратів. Потрібно щоразу складати схему лікування індивідуально у відповідності  до клінічного випадку пацієнта.

За умови дотримання профілактичних заходів та призначення спеціальних препаратів протисудомної дії більшість людей можуть жити без нападів. До того ж, якщо пацієнт понад двох років немає проявів епілепсії, то лікарі, зважаючи на клінічні, соціальні та індивідуальні фактори, навіть розглядають можливість припинення призначень медичних препаратів.

У разі нехтування отриманням кваліфікованої медичної допомоги епілепсія може викликати ускладнення та патологічні зміни в організмі, а саме стан аспіраційної пневмонії, нейрогенний набряк легень, розвиток психічних порушень, раптову смерть під час нападу тощо.

Олеся МЕЛЬНІК, лікар-невролог  КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»