27 квітня – Міжнародний день нюху

1. Патофізіологічний механізм: чому система дає збій?

Щоб зрозуміти паросмію, треба розглянути шлях запаху. У верхніх відділах носової порожнини розташований нюховий епітелій. Коли молекули аромату (одоранти) потрапляють на рецептори, вони створюють електричний імпульс, який передається через нюхові нитки (fila olfactoria) до нюхової цибулини мозку.

При вірусних інфекціях (зокрема SARS-CoV-2) уражаються не самі нейрони, а сустентакулоцити – клітини, що їх підтримують та живлять. Коли нейрони починають відновлюватися після пошкодження, їхні відростки (аксони) мають знову знайти свій шлях до відповідних гломерул у нюховій цибулині.

Паросмія – це результат аберантної (помилкової) регенерації. Уявіть собі величезний комутатор, де тисячі дротів були обірвані. Під час ремонту частину дротів під’єднали не до тих гнізд. Як наслідок, мозок отримує неповний або викривлений код. Оскільки наш мозок еволюційно налаштований ідентифікувати невідомі або дивні сигнали як потенційно небезпечні, він інтерпретує ці «зламані» коди як найогидніші запахи: гниль, хімію, гар.

2. Клінічна картина та «продукти-тригери»

Паросмія рідко є першим симптомом. Зазвичай клінічний шлях пацієнта виглядає так:

-     Аносмія (повна втрата нюху) протягом 1–4 тижнів.

-     Гіпосмія (часткове повернення запахів).

-     Паросмія (початок викривлень), що виникає через 2–6 місяців після інфекції.

У моїй практиці пацієнти найчастіше скаржаться на спотворення запахів продуктів, що містять сірчані сполуки, азотисті речовини та складні ефіри.

Цибуля та часник: через вміст тіолів вони стають головними ворогами, пахнучи «сміттям».

Тваринний білок (м’ясо, яйця): реакція Майяра при смаженні вивільняє молекули, які мозок паросміка сприймає як запах розкладання.

Кава: через складний хімічний профіль (понад 800 сполук) вона майже завжди трансформується у запах бензину чи сигаретного попелу.

3. Діагностика: диференціація від фантосмії

Важливо розрізняти два стани:

-     Паросмія: спотворення існуючого запаху (є стимул – є викривлення).

-     Фантосмія: нюхові галюцинації (запаху немає, але пацієнт його відчуває).

Як лікар, я проводжу ендоскопічне дослідження носоглотки, щоб виключити хронічні синусити або поліпоз, які можуть механічно блокувати доступ до рецепторів. Якщо ж анатомічних перешкод немає, ми виставляємо діагноз «сенсоневральна нюхова дисфункція».

4. Протокол реабілітації: поради лікаря

Багато пацієнтів сподіваються на краплі в ніс, але при паросмії проблема лежить глибше – на рівні нервової провідності.

А. Нюховий тренінг (Золотий стандарт). Це єдиний метод з доведеною ефективністю. Мета – навчити мозок заново правильно ідентифікувати сигнали. Використовуйте чотири ефірні олії: троянда, лимон, евкаліпт, гвоздика. Вдихайте кожну олію по 20 секунд двічі на день.

Важливо: Під час вдихання ви повинні свідомо згадувати, як цей предмет пахнув раніше. Це підключає когнітивні ресурси мозку для корекції нейронних зв’язків.

Б. Медикаментозна підтримка. Хоча специфічних ліків немає, я призначаю допоміжну терапію:

-     Вітаміни групи В (Нейрорубін, Мільгамма): для покращення трофіки нервової тканини.

-     Препарати Альфа-ліпоєвої кислоти: потужний антиоксидант, що сприяє регенерації нервів.

-     Омега-3: для стабілізації клітинних мембран нейронів.

-     Місцево: інтраназальне введення вітаміну А в олійному розчині для регенерації епітелію.

В. Побутові адаптації. Поки триває відновлення, я рекомендую:

-         Перехід на холодну їжу. Тепла їжа інтенсивніше випаровується, активуючи більше пошкоджених рецепторів.

-         Затискачі для носа. Використання кліпси під час їжі дозволяє уникнути паросмії, оскільки блокується ретроназальний шлях (запахи з рота не потрапляють до носа), і ви відчуваєте лише базові смаки язиком.

-         Уникнення тригерів. Не змушуйте себе їсти те, що викликає огиду. Це лише поглиблює депресивний стан.

5. Психологічний аспект та прогнози

Паросмія – це виснажливо. Пацієнти часто відчувають себе незрозумілими («це все в твоїй голові»). Як лікар, я наголошую: ваш стан реальний, і ви не самотні. Прогноз у більшості випадків сприятливий. Нейропластичність дозволяє мозку перекалібруватися, але це займає час. У 85% пацієнтів значне покращення настає протягом 6–12 місяців. Паросмія – це парадоксально «хороший» сигнал: вона означає, що нерви намагаються рости. Це етап на шляху до одужання.

Світлана ІВАНЧЕНКО, лікар-отоларинголог, завідувач відділенням КП «4-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради ім. Л. Куроєдова»