Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації

Ви завітали на сайт структурного підрозділу Полтавської обласної державної адміністрації

Півмільйона невиліковно хворих українців потребують паліативної допомоги

| Коментарі відсутні

За дослідженнями ВООЗ, близько 60% хворих в термінальній стадії потребують паліативної допомоги. Для України це близько 480 тис. пацієнтів щороку. Ця проблема також стосується рідних пацієнта, а це, як мінімум, ще двох людей на кожного. Таким чином, паліативної допомоги в Україні потребують щороку близько 1,5 млн. осіб. Про те як надається паліативна допомога на первинному і на вторинному рівнях надання медичної допомоги населенню розповіла Олена Синенко, кандидат медичних наук, завідувач відділення підвищення кваліфікації Полтавського базового медичного коледжу

– Як свідчить статистика, в Україні 85% невиліковно хворих помирають вдома, наодинці, страждаючи від болю, депресії, відсутності належного догляду, власне хвороби. Невиліковна хвороба викликає різноманітні соціальні проблеми у хворого та членів його родини, пов’язані з потребами догляду. Надання допомоги невиліковно хворим пацієнтам є важливою складовою системи охорони здоров’я та соціального захисту громадян України і забезпечує реалізацію прав людини на гідне завершення життя та максимальне зменшення болю і страждань, – говорить Олена Синенко. – Паліативна допомога є комплексом медичних, соціальних, психологічних та духовних заходів, спрямованих на покращення якості життя пацієнтів, які мають невиліковну хворобу та невтішний прогноз життя, а також членів їхніх сімей. Головне завдання полягає в позбавленні від болю, усуненні або зменшенні розладів життєдіяльності та інших важких проявів хвороби, догляді, психологічній, соціальній та духовній допомозі пацієнту та його рідним, як в умовах спеціалізованого медико-соціального закладу – хоспісу, так і вдома.

В Україні ще у 2008 р. розроблена Державна Програма розвитку систем паліативної допомоги. Але вона досі залишається незатвердженою та непрофінансованою. Система фінансування, створення та функціонування паліативних відділень не регулюються жодним документом чи розпорядженням Міністерства охорони здоров’я або Уряду України. Через брак коштів матеріально-технічна база хоспісних відділень в Україні не відповідає міжнародним стандартам. Багато хворих потребує соціальної та психологічної підтримки.

– Важливо створити як в цілому в Україні, так і зокрема в Полтавській області систему підготовки кадрів, залучених до служби паліативної та хоспісної допомоги. Не вистачає персоналу з відповідною фаховою підготовкою, бракує медикаментів, обладнання тощо, не говорячи про невідповідні санітарно-гігієнічні умови, що зумовлено відсутністю відповідних стандартів і нормативів, – зауважує Олена Анатоліївна. – Якщо останнім часом провідні медичні ВНЗ країни запровадили програми до- та післядипломної підготовки лікарів та середніх медичних працівників з питань паліативної допомоги, практично відсутньою залишається система підготовки з питань паліативної допомоги соціальних працівників, психологів, медичних капеланів та волонтерів.

Довідково:

Паліативна допомога — це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами смертельного захворювання, шляхом запобігання і полегшення страждань завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці й лікування болю та інших фізичних симптомів, а також наданню психосоціальної і духовної підтримки.

Що передбачає паліативно-хоспісна допомога:

• полегшення болю та інших симптомів, що викликають занепокоєння, зокрема адекватне знеболення;
• психологічні та духовні аспекти допомоги пацієнтам (налаштування на життєствердження і ставлення до вмирання як до природного процесу, усунення прагнення прискорити чи віддалити настання смерті тощо);
• систему підтримки пацієнтам, що дасть їм змогу жити якомога активніше до самої смерті;
• систему підтримки близьким пацієнта під час його хвороби, а також у період тяжкої втрати;
• мультидисциплінарний командний підхід для забезпечення потреб пацієнтів та їхніх родичів, у тому числі в період тяжкої втрати, якщо виникає в цьому необхідність;
• підвищує якість життя і може в результаті позитивно вплинути на перебіг хвороби;
• застосовна на ранніх стадіях захворювання в поєднанні з іншими методами лікування, спрямованими на продовження життя (наприклад з хіміотерапією, радіаційною терапією, ВААРТ);
• дослідження з метою кращого розуміння та лікування клінічних симптомів і ускладнень, що викликають занепокоєння;
• вирішення соціальних, юридичних та етичних питань, що виникають у зв’язку з тяжкою хворобою та наближенням смерті людини.

Напишіть відгук