16 жовтня – День алерголога

Більшість алергічних захворювань (АЗ) починаються вже з перших місяців і років життя дитини. З огляду на це, надзвичайно важливою є профілактика цієї патології. Більше того, не просто важливою – наразі на профілактику покладаються найбільші сподівання в алергології.

Відомо, що виникнення алергічної патології зумовлюється двома групами чинників: генетичними і зовнішнього середовища. Пояснити зростання частоти АЗ лише генетичними чинниками складно. Зрозуміло, що в такій ситуації на перший план виходять фактори зовнішнього середовища, і серед них уже сьогодні встановлено ті, вплив яких доведений на підставі даних доказової медицини: урбанізація, несприятлива екологія житла (нові засоби для ремонту та прибирання приміщень тощо), зміна харчування, куріння,  зменшення кількості дітей у родині.

Відомо, що більшість АЗ починаються в дітей першого року життя, і, як правило, з харчової алергії. Упродовж багатьох років акцент у профілактичних діях щодо розвитку харчової алергії робився на заходи, які проводилися після народження дитини, і лише протягом останніх років інтерес науковців перемістився на внутрішньоутробний період. Що можна зробити на цьому етапі? Насамперед потрібно визначитися, які діти становитимуть групу ризику щодо розвитку АЗ, і саме з цією групою слід активно працювати. Нині доведено, що факторами ризику розвитку АЗ є: спадкова схильність, мала маса тіла новонародженого, великий обвід голови, куріння батьків, застосування антибіотиків під час вагітності, неадекватне харчування і побут новонародженого, інші захворювання дитини (патологія травної системи, гострі респіраторні вірусні інфекції тощо). На запитання, чи можливо відстрочити появу АЗ у таких дітей, відповідаємо: так, це можливо, але профілактичні заходи слід розпочинати ще задовго до народження дитини. У цьому контексті активно дискутується питання, чи показане матері виключення деяких продуктів харчування протягом вагітності. Однозначну відповід дати важко.

Однак практичний досвід провідних дитячих  алергологів  світу і  власні спостереження дозволяють  стверджувати, що  облігатні алергени  (шоколад, цитрусові, горіхи, мед тощо) вживати вагітній жінці групи ризику все ж таки не слід.

Як не прикро, мусимо визнати, що організувати первинні профілактичні заходи ще до народження дитини вдається далеко не завжди. Наші можливості значно розширюються вже після народження дитини. Традиційно вважається, що захистити новонароджених може грудне вигодовування. Але навіть ця теза сьогодні піддається сумніву й активно дискутується. Відповіді на запитання про те, чи дозволяє грудне вигодовування запобігти харчовій алергії, сповнені протиріч. Відсутність переконливих даних щодо превентивного ефекту грудного вигодовування пов’язана з тим, що діти з етичних міркувань не можуть бути штучно рандомізовані на грудне чи штучне вигодовування. Перстективна дія грудного молока щодо харчової алергії й АтД зберігається протягом перших років життя, а стосовно респіраторних алергозів вона утримується до досягнення 17 років.

Таким чином, незважаючи на неоднозначні дані, сьогодні генеральною в педіатрії повинна залишатися теза: грудне вигодовування мусить бути рекомендоване всім дітям, хоча б тому, що сприяє формуванню харчової толерантності ІТ і має суттєві переваги стосовно поживних, імунологічних та психологічних аспектів над вигодовуванням сумішами. Більше того, відомо, що причиною розвитку алергії у разі грудного вигодовування є не білки грудного молока, а антигени, які надходять із харчового раціону матері. У цьому контексті надзвичайно важливим є питання, яким повинно бути харчування матері-годувальниці. Отже, був, є і буде актуальним щоденник харчування. Кращого методу на сьогодні просто нема.

На жаль, протягом останніх років частота грудного вигодовування катастрофічно знижується.

Сьогодні доведено, що харчова алергія може еволюціонувати в організмі дитини по-різному: або перші прояви поступово регресують, або настає трансформація за сценарієм так званого алергічного (атопічного) маршу, коли з віком приєднується підвищена чутливість до інгаляційних алергенів, що співпадає з дебютом респіраторних алергозів. І те, яким шляхом розвиватиметься цей еволюційний процес, значною мірою залежить від нас – лікарів-практиків.

Характерні для атопії зміни на шкірі, навіть мінімальні, слід трактувати як АтД. Це дозволяє вчасно застосувати оптимальне лікування і запобігти розвитку тяжких варіантів атопічних захворювань.

Призначаючи лікування дитині, хворій на АтД, треба пам’ятати, що це не ізольоване ураження шкіри, а системне захворювання з ушкодженням багатьох органів і систем. Найчастіше спостерігаються ураження травного каналу. Порушення з боку органів травлення в переважній більшості випадків розвиваються вже у дітей раннього віку, як правило, на фоні харчової алергії. Гастроінтестинальна алергія виникає практично з перших днів або перших місяців життя  дитини.   При  цьому  частота  і  вираженість   її  клінічних проявів залежать від віку пацієнта. У дітей раннього віку характерними симптомами харчової алергії є неспокій після їди, біль у животі (кольки), метеоризм, зригування, блювання, диспепсичні прояви. Біль у животі має переважно переймоподібний характер, із локалізацією в епігастрії або за ходом кишок, і зазвичай виникає після приймання їжі.
З віком на перший план виступають симптоми, характерні для ураження верхніх відділів травного каналу (гастрити, дуоденіт тощо). Нерідко спостерігаються порушення гепатобіліарної системи, які проявляються аномаліями розвитку жовчного міхура, дискінезією жовчовивідних шляхів, холециститом, тощо. Суттєвий негативний вплив на перебіг АЗ мають гельмінтози й інвазія найпростішими, особливо лямбліями.

Атопічний анамнез і типова клініка захворювання дозволяють установити діагноз і тяжкість перебігу АтД. Однак на цьому діагностичний пошук не закінчується. Наступним етапом є визначення причин захворювання у кожної дитини.

З цією метою проводять специфічну алергодіагностику.Вона повинна включати:

1) алергологічний анамнез із веденням щоденника харчування;
2) шкірні тести або тести invitro.

У наш час стратегія профілактики алергії в дітей першого року життя представлена двома основними напрямами:

– запобігання ранній зустрічі дитини з алергеном;

– формування харчової толерантності, або переносимості.

Дотримуйтеся здорового способу життя і турбуйтеся про здоров’я своїх майбутніх дітей, зберігаючи своє здоров’я!

Тетяна Полич, лікар-алерголог дитячий консультативної поліклініки Комунального підприємства «Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня Полтавської обласної ради»