Глаукома є однією з актуальних проблем сучасної офтальмології. Близько 10-15% хворих на глаукому навіть при адекватному лікуванні приречені на сліпоту. Глаукома, відповідно до визначення Міжнаціонального керівництва з діагностики та лікування глаукоми (2013), – це група хронічних захворювань різного генезу, що супроводжується підвищеним внутрішньоочним тиском (ВОТ), розвитком глаукомної оптичної нейропатії та, як наслідок, зниженням зорової функції й виникненням типових дефектів полів зору.
За офіційними даними, у 2019 році поширеність глаукоми серед населення України віком від 15 до 100 років становила 443,5 на 100 тис. осіб. Первинна відкритокутова глаукома є найпоширенішою формою цієї патології у світі: на неї припадає близько 70-92% випадків. Окрім того, глаукома є однією з основних причин серйозних порушень зору та сліпоти: у структурі причин первинної інвалідності населення України її частка становить 16%.
Ця хвороба вражає 15-25% всього населення у віці старше 40 років. Число пацієнтів, що страждають на глаукому в усьому світі, становить близько 100 млн. осіб, а за приблизними підрахунками лише тільки половина знає про цей діагноз і ще менший відсоток хворих отримує адекватне лікування. Мінімум 9 млн пацієнтів з глаукомою страждають на сліпоту обох очей, і це число неухильно збільшується.
Розвитку тяжких форм глаукоми та її ускладнень можна запобігти лише за умови ранньої діагностики та вчасно розпочатого лікування. Важливим у веденні глаукомних хворих є застосування медикаментозного лікування, основними напрямами якого є:
- зниження внутрішньо очного тиску (ВОТ) (офтальмогіпотензивна терапія);
- покращення кровопостачання внутрішніх оболонок ока та внутрішньоочної частини зорового нерва;
- нормалізація обмінних процесів тканин ока з метою сповільнення дистрофічних змін, які відбуваються при глаукомі.
Перед початком офтальмогіпотензивної терапії слід визначати індивідуальний показник оптимального (цільового) ВОТ, що забезпечує збереження функції зорового нерва.
Відповідно до рекомендацій світового глаукомного товариства, медикаментозне лікування глаукоми слід розпочинати з монотерапії препаратами першої лінії, до яких належать: простагландини – травопрост, латанопрост або аналоги (зниження ВОТ на 25-35%); неселективні β-блокатори – тимолол (зниження ВОТ на 20-25%); агоністи α-адренорецепторів – брімонідін (зниження ВОТ до 25%); селективні β-блокатори – бетаксолол (зниження ВОТ на ±20%); місцеві інгібітори карбоангідрази – брінзоламід, дорзоламід (зниження ВОТ на 20%); системні інгібітори карбоангідрази – ацетазоламід (зниження ВОТ на 30-40%), або використовуються різноманітні комбіновані форми цих препаратів.
Якщо за допомогою медикаментозного лікування не вдається досягти цільового показника ВОТ, необхідно вирішувати питання про хірургічне втручання. Особлива увага приділяється лазерній хірургії глаукоми. Найпопулярнішими методами лазерного лікування вважаються іридотомія, трабекулопластика, іридопластика та циклофотокоагуляція. YAG-лазерна іридотомія використовується з метою усунення зіничного блоку та в періодах між нападами первинної закритокутової глаукоми. Лазерна трабекулопластика застосовується при лікуванні хворих із відкритокутовою, ексфоліативною та пігментною формами глаукоми й офтальмогіпертензією. Цей метод дає змогу знизити ВОТ на 6 -10 мм рт. ст.
У разі неефективності медикаментозної та лазерної терапії вирішується питання про застосування трабекулектомії, що вже є оперативним методом лікування глаукоми. Ефективність методики становить 85%, стабілізація ВОТ забезпечується на період протягом 2 років. Однак високий рівень ускладнень, серед яких найпоширенішими є виражена гіпотонія, гіфема, циліохоріоїдальне відшарування тощо, є причиною обмеженого застосування цієї операції.
Велике значення надається новітнім антиглаукомним мікроінвазивним операціям, до яких належать мікростентування ab-interno, каналопластика, непроникаюча глибока склеректомія, встановлення фільтруючого пристрою EX-PRESS та інші. Короткотривале післяопераційне спостереження, а також нижча частота розвитку ускладнень є очевидними перевагами методів мікрохірургічного лікування пацієнтів, які страждають на глаукому.
При повній компенсації внутрішньоочного тиску для боротьби з прогресуванням дистрофичних процесів в структурах очного яблука при глаукомі призначаются курси антидистрофічного лікування 2 рази на рік.
Пацієнту протипоказана робота в нічний час, в умовах високих температур, тривале перебування в положенні з нахилом голови. Рекомендується зменшення кількості одночасно прийнятої рідини.
Раннє виявлення захворювання та своєчасне призначення патогенетичного лікування є запорукою стабілізації глаукомного процесу й нормалізації зорових функцій.
Олена Залудяк, завідувюча офтальмологічним відділенням КП «ПОКЛ ім.М.В.Скліфосовського ПОР»