Що таке системний червоний вовчак

Системний червоний вовчак (СЧВ) – це хронічне аутоімунне захворювання, здатне вражати різні органи, особливо шкіру, суглоби, клітини крові, нирки та центральну нервову систему. Поняття «хронічне» означає, що захворювання може тривати довгий час. Поняття «аутоімунне» означає розлад імунної системи, яка, замість захищати організм від бактерій та вірусів, починає атакувати власні тканини пацієнта. Назва «системний червоний вовчак» з’явилася на початку 20 століття. Поняття «системний» означає ураження багатьох органів. Слово «вовчак» походить від латинського слова «вовк», і характеризує висип на обличчі у вигляді метелика. Частота співвідношення захворюваності жінок і чоловіків становить 9:1.

Які причини захворювання?

СЧВ – не заразний. Це захворювання, при якому імунна система не може відрізнити власні тканини і клітини від чужорідних. Вона помилково виробляє аутоантитіла, які сприймають власні нормальні клітини організму як чужерідні і знищують їх. Результатом цього є аутоімунна реакція, що викликає запалення, вражає певні органи (суглоби, нирки, шкіру та інші). Термін запалення означає, що в ураженій частині тіла підвищується температура, розвивається почервоніння, припухлість, підвищується чутливість. Якщо ознаки запалення зберігаються довго, як це буває при СЧВ, може розвинутися пошкодження тканин і порушення нормальної функції органу. Ось чому метою лікування СЧВ є зменшення запалення. Комбінація багатьох спадкових факторів ризику і випадкових факторів навколишнього середовища призводить до ненормальної імунної відповіді. Відомо, що СЧВ може бути спровокований різноманітними факторами: порушенням гормонального балансу в підлітковому віці, стресовою ситуацією, факторами навколишнього середовища, а саме тривалим перебуванням на сонці, вірусними інфекціями та медикаментами, такими як ізоніазид, гідралазин, прокаінамід, протисудомні ліки.

Які основні симптоми?

Захворювання зазвичай починається повільно з появою нових ознак упродовж декількох тижнів, місяців або навіть років. Найпоширенішими першими симптомами СЧВ є неспецифічні скарги на підвищену стомлюваність та нездужання. У багатьох хворих на СЧВ відзначаються періодична або постійна лихоманка, зниження ваги, втрата апетиту. Із часом з’являються специфічні симптоми, що викликано залученням до захворювання одного або декількох органів. Ураження шкіри і слизових оболонок виникає дуже часто. Воно може проявлятися у вигляді різних видів висипу на шкірі, фоточутливістю (коли перебування на сонці викликає появу висипу), виразок у порожнині носа або рота. Типовий висип у вигляді «метелика» на крилах носа і щоках мають від третини до половини хворих. У деяких випадках спостерігається посилене випадіння волосся (алопеція). Руки можуть спочатку червоніти, потім біліти і синіти, якщо хворий перебуває на холоді (синдром Рейно).

Симптоми захворювання також можуть проявлятися у вигляді набряків та болю в суглобах, болю в м’язах, головного болю, судомах, та болю в грудях. Ураження нирок присутнє в тій чи іншій мірі у більшості хворих і значною мірою визначає результат захворювання через тривалий час. Найчастішими симптомами тяжкого ураження нирок є високий артеріальний тиск, поява крові та білка в сечі, набряки на стопах, гомілках, повіках.

Як поставити діагноз?

Діагноз СЧВ встановлюється на підставі поєднання симптомів (таких як біль), ознак (таких як гарячка), результатів лабораторних методів (аналізу крові та сечі) і після виключення інших захворювань. Не всі симптоми та ознаки з`являються одночасно, тому буває важко швидко діагностувати СЧВ. Для того, щоб відрізнити СЧВ від інших хвороб, лікарі Американської Ревматологічної Асоціації (АRА) запропонували перелік з одинадцяти критеріїв захворювання, поєднання яких вказує на діагноз СЧВ. Ці критерії є одними з найбільш поширених симптомів / порушень, які спостерігаються у пацієнтів із СЧВ. Щоб встановити діагноз СЧВ, пацієнт повинен мати, принаймні, чотири з цих одинадцяти.

Лабораторні тести можуть допомогти діагностувати СЧВ і вирішити, які внутрішні органи уражені, якщо такі є. Регулярні аналізи крові та сечі важливі для моніторингу активності та важкості захворювання і визначення, наскільки добре переносяться ліки.

Діагноз СЧВ встановлює ревматолог за направленням сімейного лікаря. Після встановлення діагнозу пацієнту найчастіше призначають комплексну медикаментозну терапію, оцінювання ефективності і корекцію якої проводить під час спостереження за пацієнтом лікар ревматолог. Лікування повинно починатися з моменту встановлення діагнозу і проводитися в умовах стаціонару до стабілізації процесу.

Т.В.Мороз, лікар – ревматолог лікувально-діагностичного ревматологічного центру КП «ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського ПОР»