1 жовтня – Міжнародний день людей похилого віку. День геронтолога

Міжнародний день осіб похилого віку (англ. International Day of Older Persons) – проголошений 50 сесією Генеральної Асамблеї ООН, відзначається в усьому світі 1 жовтня.

Спочатку День людей похилого віку стали відзначати в Європі, потім в Америці, а наприкінці 1990-х років уже в усьому світі. День людей похилого віку святкується з великим розмахом у скандинавських країнах. У цей день по телевізору та радіо транслюють передачі з урахуванням смаків людей похилого віку.

За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років. До 2050 року число таких людей у багатьох розвинених країнах збільшиться вдвічі (т. зв. процес старіння націй), а загальна кількість у світі складе 2 мільярди осіб.

Надважливою, на думку ООН, є потреба активного використання виробничого і творчого потенціалу людей старшого віку. Суспільство має одночасно допомагати долати психологічну межу старості та зменшувати тягар соціальних витрат на молодих людях за рахунок працюючих пенсіонерів.

Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу міжнародного співтовариства і з 1991 року щорічно відзначає цей день. Рішення про щорічне відзначення в Україні Міжнародного дня  громадян похилого віку та створення належних умов соціального захисту пенсіонерів, людей з інвалідністю, одиноких непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою від 26 вересня 1997 року №1066 «Про щорічне відзначення Міжнародного дня громадян похилого віку». Відповідно до Указу Президента України від 24 вересня 2004 року № 1135/2004 1 жовтня Україна відзначає і День ветерана.

Концептуальні погляди Організації Об’єднаних Націй на місце і роль людей літнього і старого віку відображені в Принципах ООН стосовно літніх людей. Ці принципи прийняті Генеральною Асамблеєю в 1991 році.

Люди старшого віку розглядаються світовим співтовариством як позитивний фактор, а не як тягар. Сучасне розуміння старіння з’єднує ідеї повноправної участі літніх і старих людей у житті суспільства і турботи про них.

Стратегія ООН стосовно старіння до 2001 року прагматична і спрямована на пошук шляхів ефективного використання існуючих структур, процедур і ресурсів. У документах цієї організації підкреслюється пріоритетна роль національних дій у зв’язку з проблемою старіння населення, проведених з урахуванням особливостей національних культур і умов.

Стратегія міжнародного співтовариства відображена в Міжнародному плані дій із проблем старіння (1982 р.), у матеріалах Всесвітньої конференції з проблем старіння (1952 р.) і Глобальних цілях із проблем старіння до 2001 року, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році.

Людям літнього віку властиво мати багато якостей, схожих з представниками інших поколінь. Але в літніх є одне, якого немає і не може бути в інших. Це – мудрість життя, знання.

Саме мудрість, властива людині, яка прожила досить довго на цій землі, може бути наймогутнішим стимулом і фактором розвитку суспільства. А в суспільстві літніх ця індивідуальна мудрість, зведена в колективну, зростає багаторазово, додавши соціальному розвитку суспільства нові якісні характеристики. Адже мудрість – це не тільки економіка, а політика, етика, моральність. Це творення нового світу – світу без воєн і насильства, світу розуму і справедливості. Це – нова якість соціального розвитку – єдності розвитку суспільства і розвитку самої людини. Тоді, мабуть, стануть дійсною реальністю пророчі слова давньоримського політичного діяча і філософа Марка Тулія Цицерона про те, що міць людського розуму зможе перемогти старіючу плоть!

Соціальний захист людей літнього віку має величезне значення у функціонуванні всього господарського механізму суспільства, тому Уряд України зацікавлений у зм’якшенні наслідків наростаючого старіння населення.

Основними цілями соціальної політики України в області соціального захисту людей літнього віку є:

-       сприяння безумовному дотриманню конституційних прав і законних інтересів літніх громадян, у тому числі права на соціальне забезпечення;

-       сприяння забезпеченню людської гідності людей літнього віку, утвердженню їх суспільно значимої ролі в соціальному розвитку;

-       забезпечення оптимального рівня індивідуальної адаптації людей літнього віку до життєдіяльності в нових соціально-економічних умовах;

-       надання необхідної соціальної допомоги і гарантованого соціального обслуговування, що сприяють створенню і підтримці умов для повноцінного життя в старості;

-       участь у формуванні суспільного консенсусу щодо положення і проблем людей літнього віку;

-       сприяння залученню додаткових інвестицій для фінансування заходів щодо соціального обслуговування людей літнього віку, спираючись на ініціативу громадськості, використовуючи участь не- державних структур.

Територіальним органам соціального захисту населення даються реальні можливості оптимального й оперативного реагування на зміни положення людей “третього віку”.

У технології соціального обслуговування населення України виділяються три основних напрямки соціального захисту людей літнього віку:

-       пенсійне забезпечення;

-       система пільг і переваг людям літнього віку;

-       соціальне обслуговування людей літнього віку в стандартних і нестандартних умовах.

Артем Кулішов, лікар загальної практики-сімейний лікар

КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 ПМР»