Триває місячник боротьби із захворюванням на туберкульоз
Туберкульоз є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. Згідно зі світовою статистикою щорічно в усьому світі від туберкульозу гине 2 млн. людей. Ситуація з туберкульозом в Україні дуже складна. Починаючи з 1995 р. зареєстрована епідемія туберкульозу, вона невпинно прогресує та набуває загрозливих масштабів. Щороку помирає від цієї хвороби 10-11 тис. хворих на туберкульоз, що становить більше 30 чоловік в день. В 1995 році ВООЗ зафіксувала в Україні епідемію туберкульозу, оскільки кількість хворих перевищувала 1 % населення. Статистика свідчить про те, що в Україні щоденно реєструється 82 нових хворих на туберкульоз, а 30 хворих помирає.
Розвиток світової фтизіатричної науки дав змогу розробити низку заходів і програм контролю за туберкульозом. Профілактика туберкульозу займає важливе місце в комплексі заходів, які направлені на боротьбу з туберкульозом.
Профілактика туберкульозу складається з комплексу різних заходів. Розрізняють специфічну профілактику (щеплення та ревакцинація), хіміопрофілактику, санітарну та соціальну профілактику туберкульозу. Виходячи з характеру епідемічного процесу, профілактику туберкульозу слід здійснювати за такими основними напрямками:
1. Профілактичні заходи серед усього населення – соціальна профілактика, санітарна профілактика, специфічна профілактика (вакцинація й ревакцинація БЦЖ), хіміопрофілактика.
2. Профілактичні заходи серед груп ризику щодо туберкульозу (диспансеризація хворих і контактних осіб, хіміопрофілактика, оздоровлення).
3. Профілактичні заходи в осередках туберкульозної інфекції (санація осередку, дезінфекція, ізоляція хворих із бактеріовиділенням, хіміопрофілактика).
Усі зазначені профілактичні заходи взаємопов’язані й повинні здійснюватися з урахуванням поширеності туберкульозної інфекції.
Вогнища туберкульозної інфекції за ступенем епідемічної безпеки розподіляють на три групи. Відповідно до групи визначають об’єм і зміст профілактичних заходів у вогнищі.
I група – найбільш несприятливі вогнища: хворий з наявним бактеріовиділенням, який мешкає в комунальній квартирі або гуртожитку; в родині хворого є діти, підлітки, вагітні; родина має погані умови життя, хворий та оточуючі його не дотримуються гігієнічних правил поведінки.
II група – відносно несприятливі вогнища: у хворого мізерне бактеріовиділення, стійкий туберкульозний процес; у родині хворого дорослі люди, відсутні обтяжуючі чинники; хворий є умовним бактеріовиділювачем, але в його родині є діти й в наявності обтяжуючі чинники.
III група – потенційно небезпечні вогнища: хворий умовний бактеріовиділювач (бактеріовиділення припинилось, але ще не минуло 2-х років); в родині хворого лише дорослі; хворий і оточуючі його виконують усі необхідні санітарно-гігієнічні заходи профілактики туберкульозу.
Найдієвішим методом специфічної профілактики туберкульозу є вакцинація й ревакцинація вакциною БЦЖ, або специфічна імунопрофілактика, або вакцинопрофілактика.
В Україні для активної специфічної профілактики туберкульозу застосовують вакцину туберкульозну (БЦЖ) суху для внутрішньошкірного введення. Це живі мікобактерії туберкульозу вакцинного штаму БЦЖ-1, ліофільно висушені в 1,5 % розчині натрію глютамінату. Вакцина має вигляд білої висушеної маси.
Вакцину БЦЖ уводять внутрішньошкірно в дозі 0,05 мг в об’ємі 0,1 мл. Первинну вакцинацію здійснюють здоровим доношеним новонародженим на 3-5-й день життя.
Ревакцинації підлягають здорові діти, які мають негативну реакцію Манту з 2 ТО туберкуліну PPD-Л. Реакцію вважають негативною, якщо відсутній інфільтрат (гіперемія) або за наявності реакції в місці уколу (1 мм).
Інтервал між проведенням Манту й ревакцинацією має бути не менше ніж 3 доби й не більше ніж 2 тижні.
Першу ревакцинацію дітей (вакцинованих при народженні) виконують у 7-річному віці, другу – у 14-річному віці. Введення вакцини під шкіру не припустиме, тому що може утворитися холодний абсцес.
У осіб, вилікуваних від хіміорезистентного туберкульозу, та у вогнищах туберкульозної інфекції, де хворі виділяють хіміорезистентні МБТ хіміопрофілактика проводиться препаратами до яких збережена чутливість МБТ. Причому, слід застосовувати ті препарати, до яких збереглася чутливість МБТ.
У осіб з незавершеним курсом протитуберкульозної терапії, які віднесені до вилікуваного туберкульозу, профілактичний курс доцільно проводити з урахуванням строку, якого не вистачає до тривалості основного курсу.
Окрім викладених профілактичних заходів (специфічна, санітарна й соціальна профілактика), до них слід віднести й своєчасне виявлення хворих на туберкульоз. Адже чим раніше виявлено хворого, тим більша ймовірність, що він інфікує меншу кількість здорових осіб. Через те профілактику туберкульозу потрібно здійснювати комплексно, у тому числі разом з іншими протитуберкульозними заходами.
Юлія Заруба, лікар-фтизіатр відділення для лікування лікарсько-стійкого туберкульозу КП «Полтавський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер Полтавської обласної ради»