Червень - місяць обізнаності про посттравматичний стресовий розлад
Стрес – це захисна реакція організму на зовнішні подразники. Вона проявляється психічно, фізично, емоційно та дає змогу адаптуватися до змін. Стрес – це не сама подія, а неспецифічна реакція на неї. Стресогенна подія – це те, що призвело до реакції стресу.
Кожна людина переживає один і той самий стрес по-різному. Наприклад, занурення в холодну воду: морж чи людина віруюча буде реагувати на занурення в воду на Водохреща лише почервонінням шкіри, а початківець видасть весь набір фізіологічних та психологічних реакцій стресу.
Дві форми стресу:
- Еустрес реакція адаптивного стресу – стрес у невеликих дозах допомагає організму адаптуватися та може бути сприятливим. Ознаками еустресу є: зосередженість, мотивація бути активними і швидко реагувати, щоб захистити інших чи самих себе.
- Дистрес реакція дезадаптивного стресу – стрес заважає організму адаптуватися до незвичної ситуації, відбувається в результаті виснаження. Ознаками дистресу є: відчуття порожнечі та втрата сенсу; гнів на Бога; гіпернастороженість; ризикована поведінка (необачне водіння); переїдання чи недоїдання; вживання алкоголю; агресія, проблеми зі сном; постійне почуття сильної втоми; надмірна емоційність чи повна відсутність емоцій; погана пам’ять; відчуття сильної тривоги тощо.
До ознак стресового напруження відносяться: неможливість зосередитися на чомусь; надто часті помилки в роботі; погіршення пам’яті; надто часте виникнення почуття втоми; дуже швидка мова; часті болі (спина, голова, ділянка шлунка); підвищена збудливість; робота не приносить попереднього задоволення; втрата почуття гумору; різко збільшена кількість викурених сигарет; тяга до алкогольних напоїв; постійне відчуття недоїдання; втрата апетиту – взагалі втрачений смак їжі; неможливість вчасно завершити роботу.
Гострий стресовий розлад (ГСР) та ПТСР – це психічні розлади, що розвиваються у деяких людей після травматичних подій. Це можуть бути природні та техногенні катастрофи, обстріли, бомбардування, інші загрози життю під час війни, сексуальне або фізичне насилля, ДТП тощо. Події мають бути пов’язані із загрозою для власного життя або іншої людини, фізичної недоторканності та обумовлювати сильний страх, безпорадність чи жах.
ГСР – це тимчасовий розлад, який розвивається у людини у відповідь на незвичайний фізичний або психічний стрес. Як правило, симптоматичні ознаки проявляються у пацієнтів протягом місяця після потрапляння в важку стресову ситуацію.
Стресори, що виходять за рамки звичайного людського досвіду: стихійні лиха; ДТП; авіакатастрофа; техногенні катастрофи; теракти; масові насилля; бойові дії; ситуація полоненого; розруха власного дому; тортури; диверсії.
Стадії формування післястресових порушень:
- травматичний стрес (під час критичного інциденту і після нього – до 2 діб);
- ГСР (з 2-ох діб – до 4-ох тижнів);
- ПТСР (від 4 тижнів);
- посттравматичний розлад особистості (протягом всього життя).
Відновлення після ГСР:
- перший тиждень – 90% мають симптоми;
- до місяця – 60% зберігають симптоми;
- після місяця – 30% зберігають симптоми (можна вже діагностувати ПТСР).
ПТСР – це відкладена чи затягнута реакція на травматичний стрес чи ситуацію виключно ЗАГРОЗЛИВОГО ЧИ КАТАСТРОФІЧНОГО ХАРАКТЕРУ, що виходить за межі буденних життєвих ситуацій, може викликати дистрес чи психічне порушення практично у будь-якої людини.
ПТСР – це крайня реакція на сильний стресор, що загрожує життю людини. Частота ПТСР саме у момент надзвичайної ситуації низька. Зазвичай ПТСР починає проявлятися приблизно через шість місяців після травмуючої події. Проте, якщо стресор має потужну тривалу у часі дію (наприклад, перебування в окупації, постійні ситуації обстрілів та повітряних тривог тощо), вірогідність швидкого розвитку ПТСР підвищується.
ПТСР є професійним захворюванням у людей, які мають за службовим обов’язком або робочої діяльності ставлення до мимовільного насильства, злочинів або небезпечним для життя ситуацій. До таких видів професій можна віднести службу в силових структурах, проходження контрактної армії, рятувальників МНС, пожежників і безліч інших спеціальностей.
Психічний розлад активно розвивається у дітей і жінок, які піддаються домашньому насильству, а також фізичному і психоемоційному впливу з боку оточення.
Дитина може стати об’єктом глузувань і жорстоких знущань однолітків, внаслідок чого почати сприймати школу як місце, де його обов’язково принизять і змусять почуватися нікому не потрібним. Дитина починає уникати відвідування навчального закладу і спілкування з іншими, оскільки вважає, що всі його однолітки будуть знущатися над ним.
Великий контингент населення України, у якої наголошуються ПТСР, складають люди, які постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи: «ліквідатори», вимушені переселенці, і у деяких випадках їх діти та члени сімей.
Сама радіаційна катастрофа (вид зруйнованого реактора), постійний страх смерті або інвалідності від отриманої дози радіації, загибель товаришів від променевої хвороби, ломка життєвого стереотипу у зв’язку із вимушеним переїздом на нове місце проживання і ряд інших психотравмуючих чинників можуть з’явитися причиною розвитку ПТСР у частини «чорнобильців».
Для багатьох з них, як і для «афганців», характерні хворобливі особистісні зміни, проблеми в сім’ї, втрата колишнього місця роботи, зловживання алкоголем, дезадаптивна поведінка.
На сьогодні формується ще один найбільший контингент осіб із ПТСР внаслідок військових дій в Україні.
Симптомами ПТСР є:
- постійні думки про травматичні події, які виникають мимоволі, сняться або виникають як флешбеки;
- відчуття постійної небезпеки;
- гіперзбудженість;
- уникнення згадок про травму;
- панічні атаки: відчуття страху, поверхневе дихання, нудота, прискорене серцебиття, біль у грудях;
- зловживання алкоголем, сигаретами чи наркотиками;
- негаразди у буденному житті;
- проблеми в стосунках, віддалення від партнера;
- неспроможність людини висловлювати емоції, дружити, радіти та співчувати;
- суїцидальні думки;
- можуть відбуватися несподівані напади люті та агресії;
- людина з ПТСР може перебувати в постійній депресії, вона може сприймати життя як постійну чорну смугу;
- ймовірне виникнення відчуття провини за те, що залишився живим.
Наслідки ПТСР. Досить часто люди із ПТСР намагаються не розповідати про свої переживання, хочуть забути те, що сталося, сподіваючись, що «час вилікує». Людина намагається позбутися спогадів, але не може. Спогади повертаються в нічних кошмарах, не дають спокійно жити, вводять людину в депресивний стан. Тому дуже важливо звернутися за допомогою до спеціаліста.
ПТСР може призвести до тяжких наслідків, зокрема: посилення всіх наявних симптомів; самотності; алкогольної або наркотичної залежності; деменції; серцевого нападу; iнфаркту; cуїциду.
Чого НЕ варто робити, якщо в людини ПТСР:
- Просити розповісти про травматичний досвід (людям із ПТСР може бути складно говорити, до того ж це може спричинити ретравматизацію).
- Знецінювати пережитий досвід.
- Героїзувати.
- Вимагати (або просити) щоби людина опанувала себе – це не в межах її можливостей.
- Звинувачувати й дорікати їй через те, як саме вона може реагує та проявляє емоції.
- Підтримувати уникання наявних психологічних та фізичних симптомів.
- Говорити, що ви знаєте й розумієте, що вона відчуває.
- Говорити, що їй пощастило вижити – люди, які пережили травматичні події,
часто не почуваються щасливими.
- Говорити, що пора припинити поводитися, як на війні.
- Говорити, що «час лікує».
- Різко змінювати плани.
- Підтримувати міфи щодо ПТСР.
Критерії діагностики ПТСР. ПТСР розвивається не у всіх – лише у 20-30% людей, які пережили травматичні події.
Критерій А:
- Безпосереднє переживання травматичної події.
- Перебування у ролі свідка травматичної події, до якої були залучені інші особи.
- Повідомлення про подію, яка сталася з близькими членами родини або близькими друзями. У випадках безпосередньої або можливої загрози смерті члена сім’ї або друга подія повинна бути раптовою або несподіваною.
- Повторюване чи надмірна сила переживань деяких аспектів травматичної події, що викликають сильну негативну емоційну реакцію (наприклад, ті, хто через обставини першими опинилися на місці загибелі людей і зайняті збиранням тіл і останків тіл загиблих; поліцейські, котрі багаторазово ставали свідками безпосередніх наслідків насильницьких дій).
Критерій В. Присутність одного або більше симптомів повторного переживання травматичного досвіду, пов’язаних із травматичною подією:
- Повторювані, мимовільні та нав’язливі спогади.
- Травматичні кошмари або неприємні сни зі змістом. Дітям можуть снитися страшні сни без змісту, пов’язані з травмою.
- Дисоціативні реакції (такі як флешбеки – повторне переживання травматичної події), за яких виникають повторювані відчуття.
- Помітна фізіологічна реактивність, наприклад, збільшення частоти серцевих скорочень після впливу травмуючих нагадувань.
Критерій С: один або більше симптомів:
- Постійне старанне уникнення нагадувань про травму після закінчення травматичної події.
- Уникнення думок чи почуттів, пов’язаних із травмою.
- Уникнення зовнішніх нагадувань про травми, такі як люди, місця, розмови, дії, предмети чи ситуації.
Критерій D: погіршення когнітивного функціонування і настрою, що пов’язано з травматичною подією, яке почалось або ж посилилось після завершення травматичної події (принаймні два з перелічених нижче):
- Неможливість згадати важливі аспекти травматичної події (головним чином через дисоціативну амнезію та не пов’язану з такими факторами, як черепно-мозкова травма, вживання алкоголю або наркотиків).
- Стійкі та перебільшено спотворені переконання чи очікування негативного характеру про себе самого або навколишній світ (Наприклад, «Я поганий», «Нікому не можна довіряти», «Світ небезпечний», «Я втратив свою душу назавжди», «Моя нервова система повністю зруйнована»).
- Стійкі та спотворені переконання про причини або наслідки травматичної події, на яких ґрунтується самозвинувачення чи звинувачення інших.
- Стійкі негативні емоційні стани (наприклад, страх, гнів, вина або сором).
- Помітне значне зниження інтересу чи залучення у види діяльності, які колись були значущими.
- Почуття відстороненості та відчуженості від інших людей.
- Стійка нездатність відчувати позитивні емоції (наприклад, нездатність відчувати щастя, задоволення чи почуття любові та прихильності).
Критерій E: помітна і значуща зміна фізіологічної збудливості і реактивності, що почалася або посилилася після завершення травматичної події (принаймні дві з наведених нижче):
- Дратівливість або спалахи гніву (які виникають без будь-якої причини або з незначних приводів), зазвичай виражені у вербальній або фізичній агресії щодо людей або об’єктів.
- Саморуйнівна поведінка, безрозсудна ризикована поведінка.
- Підвищена настороженість/гіперпильність.
- Проблеми із засинанням чи підтриманням сну.
- Проблеми із концентрацією уваги.
Критерій F: тривалість розладу (симптомів, описаних в критеріх B, C, D і Е) більше 1 місяця.
Критерій G: розлад викликає клінічно значущий дистрес або порушення у соціальній, професійній чи іншій сфері функціонування індивіда.
Критерій H: розлад не обумовлений прийомом ліків, вживанням психоактивних речовин або іншими розладами та захворюваннями.
Ми не завжди можемо запобігти травмі, слід пам’ятати про певні захисні фактори, які можуть зумовити більш сприятливий перебіг посттравматичного періоду:
- постійний контакт та підтримка від важливих людей у вашому житті;
- розповісти про травму близьким людям;
- ідентифікація себе як того, хто вижив, а не як жертви;
- використання позитивних емоцій та сміху,
- можливість знайти позитивний сенс у травмі,
- допомога іншим у процесі лікування,
- переконання в тому, що ви можете керувати своїми почуттями та справлятися із ситуацією.
Психологічна травма не повинна залишатися наодинці з людиною. ПТСР – це стан, який можна лікувати. Звернення за допомогою – це крок до відновлення, а не слабкість.
Павло ДРОБНІЧ, лікар-психіатр КНП «Чутівська центральна лікарня»