17 травня – Всесвітній день боротьби з артеріальною гіпертензією
Артеріальна гіпертензія – це захворювання серцево-судинної системи, що характеризується постійно підвищеним систолічним та/чи діастолічним артеріальним тиском. Це одне з найпоширеніших хронічних захворювань людини. Оптимальним вважається АТ до 120/80 мм рт. ст., нормальним – до 130/85 мм рт. ст. Виділяють таке поняття як ессенціальна гіпертензія – це підвищений артеріальний тиск при відсутності очевидної причини його підвищення.
Основні фактори ризику підвищення артеріального тиску:
- вік;
- спадковість;
- чоловіча стать;
- хвороби серця і судин;
- захворювання нирок та надниркових залоз;
- цукровий діабет та інші ендокринні захворювання;
- вживання кухонної солі понад фізіологічну норму (більше 3-4 грам на добу);
- збільшення масси тіла;
- алкоголь і вживання надмірної кількості кави;
- куріння;
- вагітність;
- малорухливий спосіб життя;
- психосоціальні фактори.
Клініка
Серед симптомів найчастіше виділяють наступні: підвищення артеріального тиску, головний біль, запаморочення, поява «мушок» перед очима, прискорення пульсу, задишку, біль у грудній клітці, нудоту, носову кровотечу.
Артеріальну гіпертонію поділяють на первинну, що розвивається як самостійне захворювання, та вторинну – вона є симптомом або ускладненням іншої хвороби.
Залежно від рівня артеріального тиску та наявності ускладнень виділяють 3 стадії гіпертонії:
- перша стадія – тиск тримається на рівні 140/90 мм рт. ст., при цьому не спостерігається порушень серцево-судинної системи;
- друга стадія – тиск досягає 160/100 мм рт. ст., що супроводжується ураженням органів-мішеней (мозок, серце, нирки та інші);
- третя стадія – тиск стає вище 180/110 мм рт. ст., при якому викликає порушення функцій деяких органів.
Діагностика та лікування
При огляді лікар проводить анамнез хвороби і наявних скарг. Проводиться фізикальне дослідження на предмет хрипів у легенях, шумів над великими судинами і в серці. Обов’язково вимірюється артеріальний тиск, проводиться лабораторний аналіз крові (рівень гемоглобіну, еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів). Це дозволяє виявити приховані захворювання, про які пацієнт може не знати. Загальний аналіз сечі дозволяє визначити стан нирок. Важливим етапом діагностики є ехокардіографічне (ЕхоКГ), електрокардіографічне (ЕКГ) дослідження, що дає лікарю уявлення про стан серця. Інколи потрібно проводити добовий моніторинг артеріального тиску, що дозволяє виявити коливання, встановити максимально високі показники. Для більш точної постановки діагнозу до огляду пацієнта можуть бути залучені й інші фахівці – офтальмолог, гінеколог, терапевт, кардіолог.
Лікування хворого, підбирається індивідуально та носить постійний характер. Потрібно враховувати: переносимість препаратів, наявність інших захворювань та ускладнень, ступінь захворювання. Основна мета лікування хворих АГ полягає в максимальному зниженні ризику розвитку серцево-судинних та інших ускладнень. Для досягнення цієї мети потрібне не тільки зниження артеріального тиску але і корекція факторів ризику.
Медикаментозне лікування гіпертонії включає лікування декількома групами препаратів:
- інгібітори АПФ — вони впливають на систему регулювання кров’яного тиску і об’єм крові;
- антагоністи рецепторів ангіотензину 2 — розширюють судини, звужені через блокаду нервових утворень;
- антагоністи кальцію — впливають на клітини серцево-судинної системи і знижують тонус судин ;
- бета-адреноборкатори — блокують рецептори, що реагують на гормони стресу;
- діуретики — мають сечогінну дію;
Препарати центральної дії — впливають на структури головного мозку, сприяють підтримці кров’яного тиску на нормальному рівні; комбіновані препарати — надають багатопланову дію.
Профілактика
Підвищений артеріальний тиск або артеріальна гіпертонія –найгрізніший фактор розвитку інфаркту міокарда та ішемічного інсульту. Згідно статистичних даних приблизно 40-45 відсотків людей не знають, що вони мають підвищенний артеріальний тиск та не отримують відповідної медикаментозної терапії.
Всі профілактичні заходи спрямовані на попередження виявлення захворювання. Замислитися про профілактику гіпертонічної хвороби необхідно в молодому віці, особливо якщо близькі родичі мають серцево-судинні захворювання.
Вони передбачають:
- обмеження вживання кухонної солі та заміна солі на прянощі і часник;
- підтримання нормальної маси тіла;
- обмеження вживання алкоголю а ще краще повна відмова від нього;
- відмова від паління;
- регулярні фізичне навантаження (заняття спортом, ранкова гімнастика, плавання, фітнес, спортзал). Навантаження повинні бути легкими та помірними;
- зменшення вживання насичених жирів, солодощів та холестерину;
- скорочення в харчуванні тваринних жирів. Це досить ефективна профілактика атеросклерозу та ожиріння;
- збагачення раціону калієм, кальцієм;
- захист організму від емоційних і фізичних стресів;
- контроль за тиском;
- регулярне відвідування лікаря.
- психоемоційне розвантаження та релаксацію.
Аліна Власенко, лікар-терапевт КНП «Чутівська ЦЛ»