29 вересня – День отоларинголога

Захворювання вуха, горла і носа (ЛОР-патології) залишаються дуже поширеними. Іноді вони вперше проявляються в дитячому віці, переходять у хронічну форму й періодично загострюються протягом усього життя. В інших випадках вони з різних причин з’являються вже в дорослому віці. Незалежно від виду, форми і ступеня патології, ми пропонуємо ефективне лікування ЛОР-захворювань на базі КП « Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР».

Наші лікарі готові запропонувати індивідуальні програми діагностики та лікування хвороб ЛОР-органів. Лікарі звертають увагу на історію хвороби, диференціюють симптоматичну картину, вивчають результати аналізів та інструментальної діагностики для призначення ефективного лікування. При необхідності проводяться операції ЛОР-органів.

Високу частоту ЛОР-захворювань пов’язують з цілим рядом факторів:

• контакт слизових оболонок із зовнішнім середовищем;
• велика кількість умовно патогенної флори, яка заселяє слизові і при зниженні імунітету проявляє патогенну активність;
• близькість ЛОР-органів між собою;
• нерідко спостерігаються аномалії будови.

Основні ЛОР-захворювання

Частіше зустрічається запальна патологія: риніти, синусити, отити, тимпаніти, євстахеїти, тонзиліти, фарингіти і ларингіти, аденоїди. Вони спостерігаються як у дорослих, так і у дітей, в гострій і хронічній формі. Також не варто забувати про травми, викривлення носової перегородки, доброякісні пухлини – поліпи носа та юнацька фіброма, кровотечі різного генезу і злоякісні новоутворення.

Слід сказати, що симптоматика ЛОР-захворювань може бути найрізноманітнішою, але сучасні методи діагностики, що використовуються в клінічній практиці, надають широкі можливості для ранньої постановки правильного діагнозу і призначення лікування.

При деяких захворюваннях досить прийти на прийом лікаря. Збору скарг, анамнезу та огляду лікаря для постановки правильного діагнозу буде достатньо, в інших же випадках необхідне додаткове обстеження для уточнення характеру процесу, визначення точного діагнозу і пошуку оптимального підходу до лікування.

В якості додаткового обстеження в ЛОР-практиці лікар може призначити наступні дослідження:

• рентгенографічне обстеження. Як правило, використовується для обстеження придаткових пазух носа з метою визначення наявності випоту, визначення синуситу або наявності іншого патологічного процесу;
• МРТ лицьового відділу черепа використовується за тими ж показаннями, але для більш точної діагностики, іноді ця методика застосовується для визначення одонтогенного характеру гаймориту;
• пункція пазух носа проводиться при синуситах з метою забору їх вмісту і його лабораторного дослідження, дозволяє визначити характер запального процесу;
• ендоскопія носових ходів дозволяє оцінити характер слизової оболонки, визначити наявність поліпів і вираженість  поліпозу, використовується для постановки діагнозу і визначення оптимального підходу до лікування;
• пряма ларингоскопія також є ендоскопічним методом дослідження, що застосовується для оцінки слизової оболонки гортані, стану голосових зв’язок і можливої наявності додаткових утворень;
• дослідження слуху за допомогою камертонів та аудіометрії – діагностика порушень слуху, проведення диференціальної діагностики між ураженням середнього і внутрішнього вуха, а також визначення гостроти слуху;
• продування слухових труб застосовується для визначення прохідності євстахієвих труб і з метою лікування!

Основні сучасні методики лікування зводяться до оперативного лікування, медикаментозної терапії, фізіотерапевтичних заходів.

Лікування запальних захворювань за допомогою медичних препаратів є основним і найбільш часто вживаним в ЛОР-практиці. Так, призначення антибіотиків широкого спектру або антимікробних препаратів, спрямованих на конкретну групу збудників, дозволяє впливати на причину хвороби. А застосування нестероїдних протизапальних препаратів або стероїдних гормонів – впливати на механізми розвитку запалення.

Гормони широко застосовуються у вигляді місцевої терапії не тільки при інфекційно-запальних захворюваннях, але і при алергічних ринітах. З цією ж метою використовуються і антигістамінні препарати в таблетках.

Якщо консервативна терапія не приносить результату або є прямі показання до операції, в ЛОР-практиці застосовується хірургічне лікування.

Фізіотерапевтичні методики в отоларигології використовуються в якості доповнення до основного лікування і можуть значно підвищити його ефективність, особливо при запальних захворюваннях. При злоякісних новоутвореннях або підозрі на них застосування фізіотерапії абсолютно протипоказано.

Основне правило медицини – зрозуміти причину недуги, усунути її й допомогти хворому справитися з клінічними (зовнішніми) проявами захворювання. Найважливіше завдання лікаря, – якщо він має справу з уже хворою людиною, – поставити правильний діагноз і призначити правильне лікування з урахуванням сучасних досягнень в цій галузі медицини.

Галина Куровцева, лікар отоларингологічного відділення КП «ПОКЛ ім. М.В.Скліфосовського ПОР»