НАЙАКТУАЛЬНІШЕ ПРО ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

Психологічна допомога необхідна тим, хто відчуває стрес від щойно пе­режитої чи поточної важкої кризової події. Під час воєнних дій така ситу­ація трапляється часто, і навіть там, де в цей момент немає бойових дій. Адже до більш спокійних регіонів зараз масово виїжджають люди, які могли зазнати тяжких психологічних травм; також можливі стреси від по­стійної напруги — волонтерської ро­боти, занепокоєння розвитком подій, власною безпекою, безпекою рідних і близьких.

Щоб бути готовим по можливості подолати кризу самостійно, а також уміти надати психологічну підтримку іншим, необхідно керуватися такими правилами:

Будьте поруч із людиною, яка потре­бує допомоги. Залишаючись поряд, ви можете допомогти відновити по­чуття впевненості та безпеки.

Активне слухання. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити подію, що травмує.

Поважайте та визнавайте почуття людини.

Виявіть турботу і надайте практичну допомогу. Наприклад, корисно буде зв’язатися з кимось, хто може побути з постраждалим.

Під час кризової ситуації людина може відчувати або переживати:

• страх;
• ступор;
• плач;
• істерику;
• панічну атаку;
• нервове тремтіння;
• агресію.

Дивіться далі алгоритми, як допо­могти впоратися з цими проявами.

Варто розуміти, що реакції та емоції, які виникають у людей під час кризи, — абсолютно природні. В таких ситуаціях надзвичайно важливо зберігати спокій та не панікувати.

Страх

Візьміть постраждалого за руку, щоб він відчув ваш спокій. Це буде для нього сигналом, що ви поруч і він не один.

Дихайте глибоко і рівно. Заохочуй­те постраждалого дихати в одному з вами ритмі.

Якщо потерпілий говорить, то слу­хайте його, виявляйте зацікавле­ність, розуміння, співчуття.

Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м’язів тіла.

Ступор

Ознаки ступору: різке зниження або відсутність довільних рухів та мови; відсутність реакцій на зовнішні по­дразники [шум, світло, дотик); за­стигання у певній позі, стан повної нерухомості.

Підійдіть до людини, повільно візь­міть за руку і запропонуйте піти ра­зом з вами. Використовуйте фрази: «Тобі не можна залишатися тут», «Тобі потрібна допомога» тощо.

Зігніть постраждалому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні.

Людина, перебуваючи у ступорі, може чути та бачити. Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно та чітко те, що може викликати сильні емоції.

Плач

Не залишайте постраждалого нао­динці.

Встановіть фізичний контакт із ним: візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте по голові. Дайте відчути, що ви поряд.

Застосовуйте прийоми активного слу­хання: періодично промовляйте «Так», кивайте головою, повторюйте за лю­диною уривки фраз, говоріть про свої почуття та почуття постраждалого.

Не намагайтеся заспокоїти постраж­далого. Дайте йому можливість ви­плакатися і виговоритися.

Істерика

Ознаки істерики: надмірне збуджен­ня, безліч рухів; мова емоційно наси­чена, швидка; крики, ридання.

Видаліть глядачів, створіть спокійну атмосферу. Необхідно залишитися з потерпілим наодинці, якщо це є без­печним для вас.

Несподівано виконайте дію, яка може сильно здивувати [наприклад, гучно плесніть долонями).

Говоріть із постраждалим короткими фразами, впевненим тоном.

Після істерики настає втома, втрата сил. Укладіть постраждалого спати.

Панічна атака

Попросіть людину сісти, опустити го­лову та впертися ногами в підлогу.

Попросіть постраждалого зосереди­тися на диханні і дихати повільно.

Переведіть увагу. Попросіть людину розповісти про те, що вона бачить і чує.

Нервове тремтіння

Після екстремальної ситуації з’явля­ється неконтрольоване нервове трем­тіння [людина не може за власним ба­жанням припинити цю реакцію).

Візьміть потерпілого за плечі і силь­но, різко потрясіть протягом 10—15 секунд.

Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.

Не можна:

• обіймати потерпілого чи притиска­ти його до себе;
• укривати чимось теплим;
  • заспокоювати, говорити, щоб він опанував себе.

Агресія

Зведіть до мінімуму кількість людей навколо [за можливості).

Дайте людині можливість «випусти­ти» емоції.

Доручіть роботу, пов’язану з високим фізичним навантаженням.

Демонструйте доброзичливість.

Намагайтеся розрядити ситуацію смішними коментарями або діями.

«ВПІЗНАТИ – ВИЗНАТИ – ВІДРЕАГУВАТИ – ВІДКЕРУВАТИ – ВІДСТЕЖИТИ»

1. «Впізнати»

Помітити та впізнати ознаки розладу, підійти до людини, висловити занепо­коєння, запропонувати розмову. Обе­ріть час і місце, де б вам не заважали провести розмову. Пропозиція погово­рити, коли навколо багато людей, — не найкраща ідея. Знайдіть місце, де ви перебуватимете сам на сам, і лише тоді проведіть діалог.

2. «Визнати»

Неосудливо вислухати, розпитати, уточнити.

На цьому етапі ми приймаємо досвід людини та показуємо їй нашу готов­ність бути поруч з нею і слухати. Коли вона дала згоду поговорити з вами, за­питайте її про почуття, симптоми і дум­ки. Поцікавтеся, що людина відчуває і скільки часу це триває, що саме вона помітила за собою та що про це думає.

Вона може звинувачувати себе в роз­ладі чи неспроможності подолати цей стан. На цьому етапі варто запевни­ти її, що психічні розлади — це такі ж самі захворювання, що потребують лі­кування та корекції, і людина не може бути в цьому винною.

3. «Відреагувати»

Запропонувати підтримку та допомо­гу, надати інформацію, заохотити до самодопомоги та пошуку додаткової підтримки.

Коли ми розпитали, вислухали, уточни­ли, встановили ближчий контакт і дові­ру, ми пропонуємо допомогу, знайомимо з потрібною інформацією, спонукаємо до методів самодопомоги або звернень по додаткову допомогу. При цих станах типовим може бути відчуття безнадії. Тому варто бути готовими до слів на кшталт «мені нічого не допоможе».

Запитайте, чи знає вона, що з нею відбувається і чи хотіла б дізнатися більше. Якщо так — надайте їй цю ін­формацію. Запитайте, чи потрібна їй допомога від вас, чи хотіла б вона мати якусь сторонню допомогу, можливо, фахівців. Запропонуйте методи само­допомоги.

4. «Відкерувати»

Запропонувати звернутися по фахову допомогу.

Якщо несприятливий стан триває біль­ше двох тижнів, якщо він негативно впливає на повсякденне життя, якщо людині важко функціонувати, виника­ють проблеми на роботі та у спілкуван­ні з іншими — дуже важливо скерувати людину звернутися по фахову допомо­гу.

5. «Відстежити»

Звернути увагу на стан людини, з’ясу­вати, чи зверталася людина до фахів­ців та яким був результат, надати до­даткову підтримку у разі потреби.

Після того як ми надали допомогу, під­тримали, порекомендували, куди звер­нутися, ми звертаємо увагу на стан людини, з’ясовуємо, чи зверталася/ зверталася вона до фахівця, яким був результат, чи потрібна якась додаткова підтримка.

В умовах воєнної агресії ризик за­знати поранення, на жаль, є висо­ким. Навіть якщо в регіоні, де ви зараз перебуваєте, спокійно і немає обстрілів, запам’ятайте або збере­жіть собі послідовність дій у разі отримання колотої, різаної чи вогне­пальної рани кінцівок.

Насамперед потрібно оглянути рану.

Якщо наявна масивна зовнішня кровотеча:

• Зупиніть кровотечу за допомогою прямого тиску на рану, допоки не знайдете можливості використати кровоспинний джгут, турнікет чи зробите саморобний джгут; їх слід накласти якнайвище від місця поранення, в жодному разі не на суглобі.
• Якщо кровотеча з рани незна­чна — накладіть пов’язку, що тиснутиме на неї, використовуючи для цього серветки (за наявно­сті — стерильні) та еластичний або простий бинт.

Якщо в рану потрапили дрібні пред­мети і ви можете їх легко видалити — зробіть це. Якщо з рани стирчить уламок снаряда тощо — обережно зафіксуйте його до моменту передачі потерпілого лікарям, адже вилучен­ня може відкрити кровотечу із суди­ни, яку він зараз перекриває.

При значній кровотечі обов’язково якнайшвидше викличте медиків, на­віть якщо вам вдалося її зупинити.

Виконуючи перев’язки в наступ­ні дні, обробляйте ділянку навколо рани з використанням одного з таких препаратів:

• хлоргексидину біглюконат;
• повідон-йод;
• 70% розчин етанолу.

Стежте, щоб антисептики не потра­пили безпосередньо до рани, інак­ше вони спровокують хімічний опік.

Якщо пошкодження велике, рана ви­кликає занепокоєння і не загоюєть­ся, слід якомога швидше звернутися по медичну допомогу.

Також при обстрілах та бомбардуван­нях можливі термічні опіки.

При отриманні термічних опіків [по­шкоджень шкіри внаслідок контакту з вогнем, гарячою парою, гарячою рідиною, окропом, розпеченим пред­метом):

• Зупиніть контакт з джерелом опіку, тобто зніміть гарячий чи обгорілий одяг. Приберіть прикраси, тісні речі, що знаходяться поблизу ді­лянки опіку. Але НЕ чіпайте речей, які прилипли до ураженої шкіри.
• Обробіть рану прохолодною водою чи водою кімнатної температури. Охолодження є ефективним, якщо триває до 20 хвилин упродовж перших 3 годин після ураження. Ділянки, які не постраждали, по­трібно залишати сухими і теплими. Не можна охолоджувати, якщо температура тіла впала до 35 °С.
• Якщо маєте в аптечці протиопікову пов’язку, краще скористатися саме нею. Вона охолоджує місце опіку, зменшує вірогідність виникнення опікових пухирів, захищає рану від механічних пошкоджень та інфі­кування. Необхідно зняти верх­ню захисну плівку з одного боку пов’язки, прикласти ним до рани, потім зняти з другого боку і зафік­сувати бинтом або лейкопластиром на шкірі.
• За відсутності спеціальної про- тиопікової пов’язки прикрийте рану стерильною пов’язкою з марлі.
• Дайте потерпілому випити води, щоб зменшити інтоксикацію та уникнути зневоднення.
• Можна дати знеболювальний лі­карський засіб, наприклад, ібупро- фен чи парацетамол, які вико­ристовують для полегшення болю будь-якого типу та інтенсивності.
• Оптимальна поза для людини з опіком обличчя або очей — си­дяча: вона допоможе зменшити набряк. Крім того, опіки обличчя, особливо ті, що сталися в закритих просторах, можуть поєднуватися з ураженням дихальних шляхів. Буде добре, якщо за наявності пульс­оксиметра ви зможете контролюва­ти насичення крові киснем (сату­рацію) постраждалого і повідомити про неї лікарів.

• Якщо опік поверхні площі тіла у дорослого 10% і більше, а у ди­тини — 5%, або якщо з опіком пов’язана травма — слід якнай­швидше викликати медиків. Також по екстрену медичну допомогу потрібно негайно звертатися при опіках дихальних шляхів та очей.

Пацієнти з великою площею опіків особливо схильні до перехолоджен­ня. В такому випадку необхідно запо­бігти втраті тепла організмом, зігріти постраждалого, накрити ковдрою, теплим одягом тощо.

Чого при опіках робити НЕ можна:

НЕ використовуйте для охолодження лід, це категорично заборонено. Він може викликати гіпотермію [патоло­гічний стан, який розвивається у разі зниження внутрішньої температури людини нижче за 35 ^оС).

НЕ можна використовувати олію, сік алое, борошно, продукти тваринного походження тощо.

НЕ використовуйте будь-які мазі/ гелі до приїзду бригади екстреної [швидкої) медичної допомоги.

НЕ проколюйте пухирі у разі їх поя­ви. Якщо пухирі розірвались, накла­діть чисту стерильну пов’язку.

НЕ використовуйте препарати, що містять спирт, інакше опік може по­силитися.