3 березня – Всесвітній день слуху

Слух є одним із найважливіших органів чуття, що впливає на розвиток та формування поведінки, а також характеру дитини. Завдяки слуху діти розпізнають голоси, вчаться імітувати звуки і відповідно починають говорити. Саме слух у перші роки життя дає поштовх інтелектуальному розвитку дитини: можливість орієнтуватися, чути сигнали небезпеки, спілкуватися з оточуючими та здобувати комунікативні навички. Людей із порушенням слуху можна умовно розділити на дві категорії: слабочуючі та глухі.

Щороку 3 березня відзначається Міжнародний день вуха та слуху. Вади слуху можуть бути вродженими або набутими, розвиватися внаслідок деяких генетичних факторів, ускладнень під час пологів, а також в результаті інфекційних хвороб, хронічних вушних інфекцій, прийому певних лікарських засобів, впливу надмірного шуму та в процесі старіння. Згідно з даними ВООЗ, половині всіх випадків втрати слуху можна запобігти. Так, 60% випадків втрати слуху серед дітей у віці до 15 років викликані причинами, які піддаються профілактиці. Це, наприклад, інфекційні захворювання, такі як свинка, кір, краснуха, менінгіт, хронічний отит середнього вуха. Першим кроком у вирішенні проблеми втрати слуху і пов’язаних з нею захворювань органів слуху є діагностика. Виявлення ознак втрати слуху і захворювань органів слуху на ранніх стадіях забезпечується за допомогою організації періодичного медичного обстеження в ключові моменти життя людини.

Одним із профілактичних заходів розвитку вад слуху та глухоти є вакцинація дітей згідно з календарем профілактичних щеплень (зокрема – щеплення від кору, менінгіту, краснухи та свинки). Також профілактикою проблем зі слухом є:

- вакцинація дівчат підліткового віку та жінок репродуктивного віку проти краснухи;

- запобігання розвитку цитомегаловірусної інфекції у вагітних жінок, що передбачає дотримання правил гігієни, ранню діагностику та лікування інфекційних захворювань;

- вчасне виявлення середнього отиту у дітей, надання необхідної медичної допомоги або хірургічне втручання;

- відмова від застосування лікарських засобів, що можуть мати негативний вплив на слух, а при необхідності застосування цих засобів тільки за призначенням та під контролем лікаря;

- рання діагностика вад слуху у новонароджених дітей, які належать до групи високого ризику (якщо у когось із членів сім’ї є вади слуху або дитина народилась з низькою масою тіла, асфіксією, жовтяницею або менінгітом), в разі потреби – призначення належного лікування;

- зменшення негативного впливу гучних звуків та шуму.

Профілактику глухоти і приглухуватості потрібно починати задовго до народження дитини. Майбутні батьки не повинні зловживати алкоголем, не мають права вступати в шлюб із кровними родичами, в результаті чого нерідко народжуються глухі діти. До вроджених порушень слуху відносяться вади розвитку вуха, зовнішнього слухового проходу, недорозвинення вуха.

До недорозвинення вуха плоду можуть призвести захворювання на початку вагітності. Особливо чутливе вухо плода до негативних впливів у перші три місяці вагітності. Однак і в більш пізні періоди вагітності їх небезпека досить велика. Причинами порушення слуху можуть бути передчасні і затяжні пологи, різні травми, задуха плода. У новонародженого слух знижений, оскільки вухо його заповнене міксоїдною тканиною – желеподібною масою. По мірі її розсмоктування дитина починає краще чути. Такі простудні захворювання, як нежить, затягують процес розсмоктування цієї тканини: проникнення повітря через слухову трубу в вухо при цьому буде затримуватися і може розвиватися туговухість. Ось чому надзвичайно важливо попереджати переохолодження.

Глухота дорослих іноді є наслідком недолікованого захворювання вуха у дітей. Для профілактики глухоти має значення навіть перша гігієнічна процедура – ванна. Вода, що містить мило, при попаданні в вухо може викликати подразнення слухового проходу і його запалення. Це можливо також і при проникненні води в слуховий прохід і вухо через ніс.

Із профілактичної точки зору важливо знати, що різкий звук здатний викликати біль і навіть запаморочення, що також може привести до скороминучої приглухуватості. Шкідливо впливає на слух різке стискання головки дитини тугою шапочкою, що здавлює вушні раковини і слуховий прохід. Важливу роль у профілактиці глухоти мають роз`яснювальні бесіди з дитиною. Найчастіше причинами приглухуватості, які можливо усунути, є несвоєчасне видалення сторонніх тіл із вуха, неправильне сякання, систематичне самостійне видалення сірки, утруднене носове дихання, різні травми. Набута глухота часто буває викликана інфекційними захворюваннями (епідемічний паротит, грип, епідемічний цереброспінальний менінгіт, скарлатина), черепно-мозковою травмою.

При паротиті («свинка») ураження слухового нерва супроводжується приглухуватістю з подальшим розвитком глухоти. Слух при цьому не відновлюється, але зупинити подальше його погіршення можна. У хворих на скарлатину запальний процес із горла і слухової труби легко поширюється на середнє вухо і може викликати значні, часто незворотні зміни. У цих випадках відзначаються блювота, ністагм (вроджене або набуте захворювання, яке проявляється мимовільними рухами очних яблук), запаморочення, зниження слуху. При скарлатині хворого своєчасно госпіталізують у боксовані відділення або ізолюють в домашніх умовах, призначають теплові процедури на вуха у вигляді сухого тепла. Певну роль у походженні глухоти відіграє ендокринна система: при її захворюваннях спостерігається туговухість, що повільно прогресує (вестибулярні порушення рідкісні).

У дітей, як і у дорослих, зустрічається хвороба Меньєра, що характеризується зниженням слуху, шумом у вухах, запамороченням, нудотою, блювотою. Хвороба викликається судинними порушеннями внаслідок деяких загальних захворювань організму, інтоксикацій тощо і проявляється нападами. При появі подібних ознак хворого необхідно показати лікарю. Для попередження повторних нападів лікар рекомендує комплекс профілактичних заходів. Схильність до зниження слуху може передаватися у спадок. Виражене зниження слуху буває у новонароджених дітей із гемолітичною хворобою, коли розвиваються жовтяниця і туговухість.

Чим раніше виявлено ознаки ураження слухового проходу, чим своєчасніше починається лікування, тим більше шансів, що дитина не залишиться приглухуватою або глухою. При вродженому сифілісі у новонароджених відзначається повна глухота.

Важко переоцінити роль диспансеризації хворих із глухотою і приглухуватістю, регулярні профілактичні огляди дошкільнят, планові медичні обстеження дітей, підлітків та дорослого населення, учнів професійно-технічних училищ, які працюють на виробництвах і ін. Диспансерному спостереженню підлягають діти до 15 років , підлітки з 16 до 18 років і дорослі з хронічними гнійними захворюваннями вуха. Масові огляди проводяться з метою виявлення ранніх форм приглухуватості. Лікарям важливо з`ясувати і те, яка спадковість жінки, що чекає дитину, чи немає в її родині або у найближчих родичів випадків глухоти і приглухуватості. При наявності таких вагітній жінці слід звернутися в консультацію для з`ясування ступеня ризику народження дитини з приглухуватістю або глухотою. Батьки за допомогою найпростіших методів дослідження можуть рано помітити порушення слуху у дитини. При проведенні обстеження слуху треба перебувати поза увагою дитини. Для обстеження необхідні звучать іграшки, передають сукупність низьких і високих тонів. Барабан і гармошка передають сукупність низьких тонів досить великої сили, пищалки – високі тони. Реакція на звук у дитини може бути різноманітною: розширення зіниць, припинення смоктання, затихання при плачі, поворот голови в бік звуку. У разі якщо реакції на звук відсутні, слід звернутися до лікаря. Основними методами в профілактиці і лікуванні глухоти і приглухуватості є раціональне харчування, загартовування організму, правильне носове дихання (видалення вогнищ інфекції, лікування супутніх захворювань, видалення аденоїдів, поліпів, виправлення носової перегородки). Якщо є туговухість, необхідно слухопротезування, з тим щоб не допустити розвиток глухоти. Не підлягають слухопротезуванню діти з односторонньою приглухуватістю.

Чому розвивається стареча туговухість? Причиною пресбіакузису, як правило, є вікові зміни в органі слуху. Так, з віком спостерігається атрофування Кортиєвого органу, який відповідає за сприйняття звуків. Також в частині кори головного мозку, яка відповідає за слухове сприйняття, відбуваються незворотні зміни.

Одним з основних ознак пресбіакузису є двостороннє симетричне зниження слуху. Погіршення гостроти слуху починається з високих частот. При цьому краще сприймаються чоловічі голоси, ніж жіночі та дитячі, добре розрізняється шум машин, проте спів птахів – гірше. Також для пресбіакузиса характерно погане сприйняття мови в галасливій обстановці і ускладнення визначення джерела звуку. Слух знижується поступово, людина може цього не помічати або не звертати уваги. Прийнято виділяти два види вікового погіршення слуху – нейросенсорний і кондуктивний . Нейросенсорна глухота розвивається при ураженні внутрішнього вуха або слухового нерва. У більшості випадків зустрічається саме цей вид пресбіакузису. Нейросенсорна туговухість виникає як внаслідок вікових змін, так і після ототоксичного впливу, деяких інфекційних захворювань, хронічної акустичної травми (тривалий вплив сильного шуму), а також при поєднанні даних факторів. Кондуктивна приглухуватість пов’язана із захворюваннями середнього вуха. З віком у середньому вусі відбуваються незворотні процеси, які негативно впливають на слух. У літніх людей знижується кісткова провідність звуків – це також викликає погіршення гостроти слуху. Деякі лікарські препарати (наприклад  аміноглікозиди) надають негативну дію на орган слуху . Нерідко наслідки прийому таких ототоксичних препаратів проявляються в літньому віці.

Гострота слуху також пов’язана із загальним станом здоров’я. Такі патології як атеросклероз, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, інфекційні захворювання (зокрема  ангіна, грип, менінгіт) сприяють погіршенню слуху.

Як допомогти при старечій глухоті? Легше попередити розвиток приглухуватості , ніж після її лікувати. Однак найчастіше серйозність проблеми глухоти недооцінюється і літньою людиною, і членами її сім’ї. Якщо вікові зміни слуху вже виявлені, необхідно стабілізувати стан, попередити розвиток глухоти . Тому, при встановленні такого діагнозу пацієнтам потрібно проходити обстеження слуху не менше одного разу на рік.

У більшості літніх людей присутні ті чи інші серцево-судинні захворювання. Тому при виявленні пресбіакузису в першу чергу потрібно провести лікування основного захворювання. Якщо воно не буде прогресувати, гострота слуху також збережеться на колишньому рівні. Це стосується і інших хронічних захворювань, які діагностовано у пацієнта.

Літнім людям категорично забороняється зловживання алкоголем. Алкогольні напої посилюють перебіг таких хвороб, як цукровий діабет і артеріальна гіпертензія, а також погіршують стійкість організму до інфекції.

У разі , коли погіршення слуху значно впливає на спілкування людини з оточуючими, можливе використання слухового апарату . Для визначення ефективності використання слухового апарату в кожному конкретному випадку, а також підбору моделі апарата, необхідна консультація фахівця (зазвичай лікаря-сурдолога) .

Крім того , істотну роль грає навчання правильному спілкуванню членів сім’ї з літньою людиною , страждаючим приглухуватістю . Відповідно, перед тим як почати розмову зі слабочуючою людиною , слід привернути його увагу , наприклад , звернутися до нього по імені або торкнутися . При розмові з людиною, що має порушення слуху , необхідно говорити виразніше , повільніше й голосніше , ніж звичайно (але не кричати) . Починати розмову потрібно тільки тоді , коли людина, яка погано чує дивитиметься на співрозмовника. Крім того, не можна розмовляти , відвернувшись від людини зі зниженим слухом, а також прикривати рот руками або їсти під час бесіди . Якщо людина, до якої звертаються, не розуміє сказане, не варто йому повторювати слова багато разів. У цьому випадку краще переформулювати фразу, постаратися донести сенс іншими словами . Також потрібно пам’ятати, що літні люди з пресбіакузисом погано розрізняють мову в шумі, тому під час бесіди необхідно вимикати телевізор.

Дотримання правил здорового способу життя, раціональне харчування, відмова від куріння і зловживання алкоголем, помірне фізичне навантаження, а також виключення сильного шумового впливу – це універсальні рекомендації при багатьох проблемах зі здоров’ям, які слід виконувати і при віковому погіршенні слуху .

Віктор Огарь, лікар-оториноларинголог КНП «Чорнухинська лікарня»