18 жовтня – Всесвітній день менопаузи
У зв’язку зі збільшенням загальної тривалості життя й відносним поліпшенням соціально-побутових умов час настання менопаузи відсунувся на 5-8 років порівняно з початком століття. Середній вік настання менопаузи наразі складає 46 років 8 місяців, і тому практично третину свого життя жінка проводить у стані постменопаузи. Згідно прогнозів Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2025 р. близько 46% жіночого населення планети сягне віку 45 років і більше.
Гормональна перебудова репродуктивної системи супроводжується розвитком патологічних змін, особливо в серцево-судинній, нервовій, ендокринній, кістково-м’язовій системах. Клімактеричний період в цілому можна розглядати як період складної вікової перебудови, в першу чергу, нейрогуморальної регуляції, пов’язаної зі згасанням репродуктивної функції. Клімактеричний період (КП) виникає як у жінок, так і у чоловіків, але у чоловіків він настає пізніше, розвивається повільніше. У жінок КП починається раніше, протікає гостріше, і набагато яскравіше виражений.
Клімакс – загально-медична проблема, вивченням якої займаються лікарі багатьох спеціальностей, насамперед ендокринологи, гінекологи, сексопатологи, неврологи, терапевти, лікарі загальної практики – сімейної медицини та інші.
Зазвичай клімакс у жінок настає у віці 45-55 років, у чоловіків – у 45-60 років. Чоловіки рідше звертаються до лікаря з приводу клімактеричних скарг, а лікарі в свою чергу рідко пояснюють скарги хворого змінами в організмі, притаманними для клімаксу. Час настання клімаксу залежить від типу нервової діяльності людини, перенесених у минулому захворювань, фізичного розвитку, способу життя та багатьох інших факторів. Зміни розвиваються поступово і в нормі малопомітно проходять протягом 1-5 років. У частини людей порушення нервової діяльності й зміна функцій залоз внутрішньої секреції спостерігаються за кілька років до припинення менструації та згасання статевої функції. При цьому вони супроводжуються різними хворобливими проявами (патологічний клімакс). У жінок закінчення місячних і початок клімаксу часто не збігаються. Зазвичай зміна в яєчниках починається пізніше – вже після того, як протягом кількох років хворі пред’являють скарги клімактеричного характеру.
Клімакс, що настає до 40 років, вважається раннім. При цьому вже в 36-40 років можуть спостерігатися зниження рухової активності, неприємні відчуття в області серця, серцебиття, припливи жару до голови, озноб. Часто з’являється надмірна повнота, іноді підвищується артеріальний тиск. Настанню раннього клімаксу сприяють коморбідні гострі та хронічні хвороби, часті пологи й аборти, запальні захворювання статевої сфери тощо.
За вираженістю процесів, що відбуваються в організмі, клімакс поділяють на кілька стадій.
Перименопауза – період від початку згасання гормональної функції яєчників до повного припинення менструацій. Починається перименопауза в середньому в 40-45 років і триває від 2 до 6 років. Однак початок перименопаузи, як вказує ряд джерел, в останнє десятиліття «молодіє» і починається в середньому в 37-38 років.
Менопауза – остання спонтанна менструація. Якщо місячні припиняються і не дають про себе знати, як мінімум, рік, значить менопауза вже настала.
Постменопауза – період від останньої менструації до останнього дня життя жінки. У цей період продуціювання яєчниками гормонів зовсім припиняється, рівень естрогенів стабільно низький. При нормальному перебігу клімаксу діяльність репродуктивної системи припиняється поступово, й організм встигає адаптуватися до вказаних змін, самопочуття залишається нормальним довгий час.
Таким чином, клімактеричний синдром (клімакс) – це комплекс судинних, неврологічних і психоемоційних порушень, обумовлених гормональними змінами в організмі жінки в пременопаузі (віці близько останньої менструації). Даний стан є «перехідним» для жінок від фертильного віку до постменопаузи, коли запліднення неможливе.
Клінічні симптоми
Ранні симптоми клімактеричного синдрому: припливи жару, озноби, підвищена пітливість, головні болі, підвищення або зниження тиску, прискорене серцебиття; дратівливість, сонливість, загальна слабкість, занепокоєння, депресія, забудькуватість, неуважність, зниження статевого потягу.
Через 1-3 роки можуть з’явитися й інші неприємні симптоми клімаксу: біль у сечовому міхурі, печіння і свербіж в ділянці статевих органів, сухість шкіри, ламкість нігтів, зморшки, сухість і випадання волосся, можливе збільшення маси тіла.
До пізніх симптомів клімаксу відносять обмінні прояви, які можуть виникнути через п’ять і більше років після менопаузи: метаболічний синдром (атеросклероз, підвищений тиск, ожиріння, інсулінорезистентність); неврологічні (зниження когнітивної функції, пам’яті, зору, слуху); кістково-м’язові (остеопороз, остеоартрит, що загрожує частими й складними переломами, навіть мимовольними) та ін.
Всі прояви клімактеричного синдрому обумовлені віковим зниженням рівня жіночих статевих гормонів – естрогенів. Зниження рівня цих гормонів призводить до порушення регуляції нервових центрів у головному мозку – центр терморегуляції, судинно-руховий, серцевий і т. д., що проявляється в симптомах клімактеричного синдрому:
- 1. «Припливи» – найчастіший симптом клімаксу, з’являється у 50—55% всіх жінок цього віку. Припливи – це вазомоторні «напади»: різке розширення дрібних судин шкіри. Клінічно це проявляється картиною раптового припливу жару до голови та верхньої половини тулуба. Найчастіше це відбувається вночі. Під час припливу можуть спостерігатися напади серцебиття, задишки, підвищення артеріального тиску. Іноді спостерігається непритомність, відчуття нестачі повітря, нудота, запаморочення, слабкість.
За кількістю таких припливів визначають ступінь важкості клімактеричного синдрому:
- легкий ступінь – до 10 припливів без порушення загального стану і працездатності;
- середньої важкості – до 20 припливів на добу, зі скаргами на головний біль;
- важкий ступінь – понад 20 припливів на добу, що призводить до порушення працездатності.
2. Неврологічні симптоми – головний біль, стани запаморочення, для яких характерна «метеочутливість»: частіше виникають при зміні погодних умов (температури, вологості, атмосферного тиску).
Психоемоційні симптоми після «припливів» є найпоширенішими. Жінки страждають від нестабільності настрою, позитивні емоції можуть різко змінюватися негативними. Дратівливість, плаксивість і занепокоєння – основні прояви клімактеричного періоду. Можуть мати місце порушення сну (порушення засинання, поверхневий сон), іноді дуже значні, що теж позначається на емоційному стані жінки. Зниження пам’яті й швидкості мислення є причиною зниження «тонусу» кори головного мозку в перименопаузі.
До важких проявів клімактеричного синдрому відносять депресії й фобії, які можуть становити безпосередню загрозу для життя жінки — саме в цей віковий період спостерігається сплеск суїцидів .
«Адреналові» симптоми — зустрічаються дещо рідше за даними літератури, пов’язані з множинними гормональними перебудовами і проявляються у вигляді «адреналових кризів», що супроводжуються головним болем, підвищенням артеріального тиску, відчуттям серцебиття, затримкою сечі. До цих же проявів клімактеричного синдрому відносять так звану клімактеричну кардіодистрофію. Для неї притаманні болі в ділянці серця, що нагадують стенокардію.
О.Л.Тондій, лікар невролог КП «5-та міська клінічна лікарня Полтави ПМР»