ВІЛ продовжує залишатися серйозною глобальною проблемою системи охорони здоров’я. За даними ВООЗ, 38 мільйонів людей у світі живуть з ВІЛ, 36 мільйонів померли від СНІДу з початку поширення вірусу на планеті.

Протидія ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку та предметом міжнародних зобов’язань.

До війни Україна досягла значного прогресу у своїй протидії СНІДу. Кількість людей, які живуть з ВІЛ та отримують антиретровірусну (АРВ) терапію, стабільно зростала, досягнувши 132 239 на початок 2022 року. Водночас якість та ефективність лікування неухильно зростала в результаті впровадження нових протоколів, як показано на прикладі за часткою пацієнтів, чиє вірусне навантаження досягло невизначеного рівня. Невизначений означає, що тест на вірусне навантаження не може виявити вірусні частинки в крові. Невиявлений  вірус, означає, що він  непередаваний. Це підтверджений науковий підхід до зупинки поширення хвороби та контролю над епідемією ВІЛ.

Україна була єдиною країною в регіоні СЄЦА (країни Східної Європи та Центральної Азії), де уряд фінансував базовий пакет послуг з профілактики ВІЛ серед ключових груп населення з державного бюджету. Сотні тисяч людей скористалися цими послугами, які надавали громадські організації, які  в свою чергу були профінансовані урядом.

Війна спричинила значну міграцію – понад 7,9 мільйонів українців змушені були тікати до інших країн, а ще 6,5 мільйонів залишаються внутрішньо переміщеними особами всередині країни. Понад 30 медичних закладів, які надавали ВІЛ-послуги, припинили свою роботу через знищення або окупацію. Логістичні ланцюги також були порушені.

За оцінкою ВООЗ/ЮНЕЙДС, Україна продовжує залишатися регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ серед країн Центральної Європи та Східної Азії. Аналіз ситуації з ВІЛ/СНІДом свідчить про наявність прогалин у контролі епідемії: лише кожна друга ВІЛ-інфікована особа знає про свій позитивний статус і звертається до медичного закладу; високий відсоток позитивних результатів серед донорів крові, передусім первинних; не зменшується частка дітей з уродженою ВІЛ-інфекцією; більшає епідемічна вага високостигматизованої групи чоловіків, які мають секс із чоловіками. Особливо загрозливим є несвоєчасне звернення людей, які живуть з ВІЛ, за медичною допомогою, а отже й пізнє виявлення СНІДу та поєднаних форм ВІЛ/ТБ, що зумовлює високий рівень смертності серед хворих. Тому необхідні комплексні підходи, що поєднують профілактичні та лікувальні програми на загальнодержавному і регіональному рівнях в єдину дієву систему протидії.

Однак Україна продемонструвала унікальну стійкість у своїй відповіді на ВІЛ. Сьогодні, завдяки таким партнерам, як Глобальний фонд і Надзвичайний план президента США з боротьби зі СНІДом (PEPFAR), Україна отримала достатньо АРВ-препаратів, щоб забезпечити безперервне лікування для всіх, не залишивши осторонь нікого, хто живе з ВІЛ. Українське громадянське суспільство, яке завжди було серцем і двигуном національної відповіді на епідемію, зробило майже неможливе, надаючи послуги, ліки та гуманітарну допомогу навіть там, де точилися бойові дії.

В Україні на початку 2022 року проживало за оціночними даними 245 тисяч людей з позитивним ВІЛ-статусом. Для частини з них надання лікування опинилося під загрозою. Саме повномасштабне вторгнення створило проблеми у ефективній протидії ВІЛ/СНІДу. Надання усього спектру послуг з профілактики і лікування ускладнилось. Найбільше це відчули пацієнти, насамперед, у південно-східних регіонах. Негативні наслідки, як і відновлення послуг населенню у контексті епідемії ВІЛ-інфекції, є нерівномірними з огляду на оперативні зміни, пов’язані з активністю бойових дій, наслідками руйнувань медичної інфраструктури, міграцією населення, моніторингом внутрішньо переміщених осіб з позитивним ВІЛ-статусом.

У липні 2023 року в Україні офіційно зареєстровано 940 нових випадків ВІЛ-інфекції, у 226 пацієнтів діагностовано СНІД, а 79 людей померли від СНІДу.

Шляхи інфікування ВІЛ в Україні у липні 2023 року:

• гетеросексуальний – 688;
• гомосексуальний – 28;
• парентеральний – 219;
• від матері дитині – 96 ( близько 98% цих дітей після 18 місяців не матиме ВІЛ-інфекції;
• невідомий – 1.

ВІЛ-інфекція – не вирок. Рівно сорок років тому у США вперше зафіксували синдром набутого імунодефіциту людини. Відтоді було офіційно підтверджено лише два випадки повного одужання від СНІДу. Чотири десятиліття вчені намагаються винайти від цього захворювання вакцину. Але поки марно.

Разом з тим, завдяки сучасним підходам лікування, ВІЛ-інфекцію розглядають, як хронічне захворювання, при якому можна жити повноцінним життям. Збільшився обсяг надання послуг з тестування на ВІЛ у західних та центральних областях порівняно з періодом січень–березень 2022 року. Показово, що під час воєнного стану в Україні побільшало тестувань на ВІЛ з використанням швидких тестів  порівняно з 2021 роком (+18,9%). Збільшення обсягу тестувань спостерігається в усіх регіонах, крім Донецької та Херсонської областей.

Найбільшу кількість нових випадків ВІЛ-інфекції, як і раніше, було зареєстро­вано серед людей вікової групи 30–49 років, а у статевій структурі переважають чоловіки (66%). В середньому щодня в Україні реєстрували 33 випадки ВІЛ-інфекції, 9 випадків захворювання на СНІД і 5 смертельних випадків від захворювань, зумовлених СНІДом.

Серед шляхів інфікування ВІЛ переважна частка випадків припадає на статевий шлях (73,9%), проте зберігається актуальність парентерального шляху інфікування внаслідок вживання наркотичних засобів ін’єкційним шляхом (25,4%); порівняно з пер­шим кварталом 2022 року, відзначено помітну тенденцію до збільшення випадків ста­тевого шляху передачі.

Війна не закінчилася, а тому ризики переривання послуг з профілактики, діагностики, лікування ВІЛ-інфекції залишаються як з позиції громадського здоров’я, так і на індивідуальному рівні. Наша задача – забезпечити сталість надання послуг, зберегти досягнення попередніх років і не допустити поширення ВІЛ-інфекції.

Попри війну, Україна продовжує думати про майбутнє. Бо ми повинні рухатися впе­ред, відновлювати послуги, впроваджувати кращі практики.

Постійні стреси, напруження, робота в екстремальних умовах потребуватимуть підтримки з питань ментального здоров’я як для пацієнтів, так і для соціальних, ме­дичних працівників.

В Україні вже реалізують ініціативи, які допомагають справлятися з даними пробле­мами, важливим є включення послуг з підтримки ментального здоров’я до каскаду ВІЛ-послуг.

Розбудова спроможності неурядових організацій, посилення навчального компо­ненту для соціальних працівників, координація між усіма партнерами, які надають послуги на рівні НУО, – це пріоритетні напрямки на найближчий період.

Спроможна мережа лікувальних закладів на рівні регіонів, забезпечення якості по­слуг, менторська підтримка надавачам послуг, оперативне реагування на виклики та зміни маршрутів пацієнтів – це ті заходи, над якими будемо продовжувати працю­вати.

Профілактика захворювань – це найкращий спосіб подбати про власне здоров’я та здоров’я нації загалом. Доконтактна профілактика інфікування ВІЛ є доведеним та ефективним методом. Ми плануємо не лише забезпечувати розширення програми, але й впроваджувати інноваційні підходи. Україну було обрано для впровадження ін’єкційного препарату каботегравір тривалої дії (CAB-LA) у якості ДКП.

 Калініченко Л.М., завідувач відділенням повітряно-краплинних інфекцій КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ПОР»