Це захворювання, що характеризується недорозвиненням у процесі ембріогенезу всіх елементів, які беруть участь в утворенні суглобу: зв’язок, хрящів, кісткових поверхонь, м’язів та невральних структур. Ця хвороба зустрічається з частотою 25 випадків на 1000. В регіонах, що мають негативну екологічну обстановку, показник захворюваності збільшується в кілька разів.
Розрізняють три ступені тяжкості захворювання:
• 1 ступінь (передвивих) – спостерігається недорозвинення кістково-хрящових елементів; м’язово-зв’язковий апарат не змінений, відхилення голівки стегнової кістки відсутнє;
• 2 ступінь (підвивих) – на тлі характерних проявів передвивиху спостерігається зміщення (дислокація) голівки стегнової кістки догори і назовні;
• 3 ступінь (вивих) – важка форма, голівка стегна не контактує з кульшовою западиною, контакт суглобових поверхонь відсутній.
Існує кілька теорій, що пояснюють, чому виникає вроджена дисплазія кульшових суглобів:
• Спадкова теорія – виникнення захворювання пов’язано з генетичною схильністю.
• Гормональна теорія – в основі розвитку дисплазії лежить високий рівень прогестерону в кінці вагітності; в результаті спостерігається зниження тонусу м’язово-зв’язкового апарату, що є причиною нестабільності в кульшовомусуглобі.
• Екзогенна теорія – дія токсичних речовин, у тому числі певних груп лікарських препаратів, порушуються процеси розвитку кісткової тканини, що і призводить до патології опорно-рухового апарату.
• Мультифакторна теорія – дисплазія кульшового суглобу у немовлят виникає в результаті спільного впливу зазначених вище факторів.
До станів, що сприяють розвитку вродженого вивиху стегна, відносяться: сідничне передлежання плода; нестача вітамінів і мікроелементів (кальцію, фосфору, йоду, заліза, вітаміну Е); недорозвинення кульшової западини; обмеження рухливості плоду в порожнині матки.
До другорядних (допоміжних) ознак дисплазії кульшового суглоба у новонародженоговідноситься: атрофія м’яких тканин (м’язів) на боці ураження та зниження пульсації стегнової артерії з боку диспластично зміненого суглоба. Рідко зустрічаються безсимптомні випадки вродженого вивиху стегна.
Багатьох батьків цікавить питання: як визначити дисплазію кульшових суглобів у новонароджених зі стовідсотковою достовірністю? З метою уточнення діагнозу необхідно виконати наступні діагностичні маніпуляції: рентгенологічне дослідження, артрографія, артроскопія, ультразвукове дослідження, комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія.
Існують захворювання, які можуть проявлятися такими ж симптомами, як і вроджений вивих стегна. Лікарю необхідно прикласти певні зусилля, щоб поставити правильний діагноз. Дисплазію кульшових суглобів у новонароджених потрібно відрізняти від таких захворювань, як: патологічний вивих стегна, паралітичний вивих, метафізарні переломи, артрогрипоз, рахіт та епіфізарні остеодисплазії.
Дисплазія кульшового суглобу у новонароджених в цифрах:
• на початку лікування у віці до 3 місяців позитивний результат складає 97 %;
• лікування, призначене у другому півріччі, дає відмінні результати тільки в 30 % випадків;
• виявлення захворювання у віці до 6 місяців становить всього 40%.
• лікування, розпочате у віці до 3 місяців, триває 2 місяці, а розпочате у віці 12 місяців, – понад 20 років.
Основні методи лікування дисплазії
кульшового суглоба у новонароджених
Існує безліч наукових робіт, в яких міститься інформація про те, як лікувати дисплазію кульшових суглобів. Більшість авторів керується наступними принципами:
• лікування призначається при виявленні клінічних та рентгенологічних ознак захворювання;
• до проведення лікування є показанням поєднання асиметрії сідничних складок з важким перебігом вагітності
До консервативного лікування відноситься:
• широке сповивання протягом 1-2 місяців, при цьому зберігаються активні рухи в суглобах, що сприяє спонтанному вправленню вивиху, правильному формуванню кульшової западини;
• розпірки (шина Віненського та інші) дають можливість відведення ніжок при їх згинанні, вільного доступу до тіла;
• стремена Павлика, застосування функціональних гіпсових пов’язок з дистракційної системою;
• фізіотерапевтичні методики зменшують активність запального процесу, покращують трофічні процеси в тканинах, перешкоджають виникненню контрактур, зменшують больовий синдром.
Також застосовують види фізіотерапії: електрофорез, ампліпульстерапія, ультразвук, грязелікування, магнітно-лазерна терапія, гіпербарична оксигенація, масаж.
При оперативному лікуванні використовують відкрите вправлення вродженого вивиху стегна та ендоскопічне лікування.
Реабілітаційні заходи при дисплазії кульшового суглоба у новонароджених спрямовані на зміцнення м’язів, що формують кульшовий суглоб; активізацію відновних процесів та пристосування суглоба до нових умов динаміки і статики. З цією метою використовується лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичне лікування та медикаментозні препарати.
Щоб своєчасно виявити дисплазію кульшових суглобів у новонародженого необхідно: регулярно відвідувати невролога та ортопеда, виконувати ультразвукове дослідження суглобів, займатися лікувальною фізкультурою та виключити туге сповивання.
Любицький О.В., лікар-ортопед дитячий
консультативної поліклініки Полтавської
обласної дитячої клінічної лікарні