Вірусний гепатит – це захворювання печінки запального характеру, як правило,вірусного походження. Кожен тип вірусного гепатиту (A, B, C, D, E) може мати серйозні наслідки для здоров’я. Зокрема, гепатити В і С призводять до розвитку хронічного захворювання і, в цілому, є найпоширенішою причиною цирозу і раку печінки.

Тож невипадково за гепатитом С – закріпилась репутація і назва «ласкавий вбивця». Пов’язано це з тим, що більшість людей, які інфікуються вірусом гепатиту С, не відчувають цього, не мають симптомів і протягом багатьох років можуть добре себе почувати. На жаль, дуже часто людина дізнається про свою хворобу коли вірус серйозно вплинув на печінку, призвівши до значного фіброзу, цирозу або навіть раку печінки.

Основним фактором шляхом передачі вірусного гепатиту С є кров, тобто в зоні ризику, не тільки, як раніше вважалося, люди, які вживають наркотики ін’єкційно, а й населення, адже інфікуватися можна, наприклад, при отриманні будь-яких маніпуляцій, пов’язаних з контактом з кров’ю – наприклад, при манікюрі.

Гепатит С частіше протікає в хронічній формі, яка сприяє розвитку цирозу і гепатоцелюлярної карциноми. Внаслідок відсутності симптомів, носій вірусу часто не здогадується про свій статус, до тієї пори, доки не буде ознак недостатності печінки, проявів цирозу і раку печінки. Саме тому його називають «Ласкавий вбивця». Можуть пройти десятиріччя, перш ніж пацієнт дізнається про свій діагноз «гепатит С». Єдиними симптомами хронічного гепатиту С можуть бути слабкість і депресія. Вірус передається через кров. Так само як і гепатитом В, гепатитом С можна заразитись під час використання шприців, нестерильних інструментів для пірсингу і татуювань, медичних маніпуляцій. Вірус може виживати на оточуючих поверхнях при кімнатній температурі, щонайменше, 16 годин, але не більше 4 діб.

В рідких випадках гепатит С може передати мати своїй дитині під час пологів. Ризик інфікування під час статевого акту досить малий. Додатково убезпечити себе можна, користуючись презервативами.

Через поцілунки, обійми, доторки вірус гепатиту С не передається. Інфікована людина безпечна для оточуючих і не повинна піддаватися соціальній ізоляції. Профілактика гепатиту С полягає в униканні контактів з кров’ю. Вакцини від вірусу, на жаль, не існує.

Інкубаційний період триває 1,5-2 місяці. Перші ознаки гепатиту С легко сплутати з грипом, так само як і у випадку гепатиту В. Вони швидко проходять, і захворювання може перейти в хронічну форму. Це відбувається з 85% інфікованих людей. Вірус гепатиту С має здатність перевтілюватися. Він швидко розповсюджується і відтворюється, при цьому постійно міняючи властивості своєї оболонки. Це «збиває з пантелику» імунну систему, яка не встигає реагувати на перевтілення вірусу. Тому хронічний гепатит С розвивається настільки часто, а самолікування – неможливе.

Діагностика гепатиту С включає аналізи на антитіла до вірусу (анти-HCV). Якщо вони виявлені, це свідчить про те, що організм зустрічався з вірусом на якомусь етапі. В цьому випадку призначається наступний аналіз, який визначає наявність генетичного матеріалу вірусу (РНК) методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). При позитивному результаті аналіз необхідно повторити ще раз – в іншій лабораторії. Методом ПЦР гепатит С може бути виявлений через 1-2 тижня після інфікування. Якщо вірус присутній в організмі, визначається його кількість (вірусне навантаження) і генотип. Існує шість генотипів вірусу. Деякі генотипи вірусу гепатиту С вилікувати простіше, деякі – складніше.

Також лікар призначає додаткові аналізи та дослідження, які допомагають оцінити стан печінки і потребу в антивірусній терапії. Вони включають визначення рівня АЛТ, альбуміну, білірубіну (в тому числі, прямого), протромбінового часу.

Рішення про лікування хронічного гепатиту С приймається для кожного пацієнта індивідуально. Для боротьби з вірусом використовується комбінована терапія пегільованим інтерфероном і рибавірином. Ефективність лікування залежить від кількості і типу вірусу, ступеню пошкодження печінки. Серйозні проблеми з печінкою розвиваються у чверті пацієнтів, які хворіють більше 20 років. Вживання алкоголю значно прискорює розвиток цирозу і раку печінки. Тому алкоголь повинен бути під суровою забороною.

Антивірусна терапія достатньо ефективна. Але вона триває 24-48 тижнів і має серйозні побічні ефекти. Препарати і протоколи лікування гепатиту С постійно вдосконалюються, їх ефективність зростає.

З 2011 року в світі настав новий етап в лікуванні гепатиту С – безінтерферонові препарати прямої противірусної дії. Курс лікування цими препаратами коротший (до 8-24 тижнів). На відміну від терапії пегільованими інтерферонами, які потрібно колоти, безінтерферонові препарати використовуються у вигляді таблеток і не викликають ряду побічних ефектів, які дає інтерферонове лікування.

Хто має найбільші шанси заразитися?

Зробити тест на вірусні гепатити радимо кожному хоча б один раз протягом життя. А от особливо уважно до свого здоров’я рекомендуємо поставитися та проходити скринінг на вірусні гепатити щороку наступним категоріям населення:

-                      секс-робітники;

-                     чоловіки, які мають сексуальні стосунки з чоловіками;

-                     особи, які споживали/споживають наркотики ін’єкційним та/або інтраназальним шляхом (через вдихання наркотику носом);

-                     особи, які коли-небудь проходили процедуру гемодіалізу або на момент звернення безпосередньо перебувають на гемодіалізі;

-                     особи, які отримували донорську кров та/або її компоненти;

медичні працівники, діяльність яких передбачає здійснення процедур із ризиком інфікування (хірурги, травматологи, акушери-гінекологи, лаборанти, маніпуляційні медсестри тощо, а також працівники служб надзвичайнихситуацій/правоохоронних органів у разі поранення гострими інструментами чипотрапляння на слизові оболонки крові, що потенційно може містити вірус ВГC);

- особи, які мають клінічні ознаки ВГС (цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома,підвищені показники функцій печінки нез’ясованої етіології, відхилення в органах шлунково-кишкового тракту, виявлені за результатами ультразвукового дослідження, або захворювання, що часто супроводжують ВГС як позапечінкові прояви);

- люди, які живуть з ВІЛ;

- особи, які перебували в установах виконання покарань;

- особи, які мають татуювання, пірсинг;

- особи, які отримували медичну чи стоматологічну допомогу в умовах, за яких немає впевненості в дотриманні заходів з інфекційного контролю.

Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду, внаслідок побутових контактів, наприклад обіймів, поцілунків і споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою особою.

Як можна захистити себе?

Вакцини проти гепатиту C не існує, тому профілактика інфекції гепатиту C залежить від безпечних медичних та інших маніпуляцій, що пов’язані з контактом із кров’ю.

Заходи первинної профілактики гепатиту C, рекомендовані ВООЗ:

• - гігієна рук — миття рук і використання рукавичок, хірургічна обробка рук;
• - безпечне здійснення медичних ін’єкцій;
• - надання комплексних послуг, спрямованих на зменшення шкоди, споживачам ін’єкційних та інтраназальних наркотиків, включаючи стерильне ін’єкційне обладнання;
• - тестування донорської крові на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);
• - підвищення інформованості медичного персоналу про шляхи інфікування гепатитом C;
• - правильне і регулярне використання презервативів.

Вторинна і третинна профілактика

Для людей, інфікованих вірусом гепатиту C, ВООЗ рекомендує такі заходи:

• - консультації щодо різних варіантів медичної допомоги та лікування;
• - імунізація вакцинами від гепатиту A і B з метою запобігання ко-інфекції цими вірусами для захисту печінки;
• - лікування;
• - регулярний моніторинг з метою раннього діагностування хронічних захворювань печінки.

Віра Супруненко,лікар – інфекціоніст КНМП «Кобеляцька міська лікарня»