До Всесвітнього дня боротьби з ожирінням
Кількість людей із надлишковою вагою збільшується щороку. Цьому сприяють малорухливий спосіб життя та неправильний раціон.
Щоб усвідомити масштаби проблеми, яка у переліку патологій посідає одне з чільних місць у суспільстві, звернемося до статистики. У світі приблизно 640 мільйонів чоловіків та жінок мають надмірну вагу, із них 266 мільйонів – це чоловіки та 375 мільйонів – жінки. Найповнішими виявилися громадяни Китаю та США. Однак, саме Сполучені Штати потрапили на перше місце за кількістю людей, котрі мають високу ступінь ожиріння. В Україні на ожиріння страждає 22,1% населення. До прикладу, у Великобританії цей показник становить 28,4% для жінок та 26,2% для чоловіків, і є найгіршим у Європі. Загалом показник ожиріння у країнах Західної Європи коливається від 20 до 24%. У 2025 році, передбачають дослідники, українці досягнуть рівня 25,9% ожиріння населення.
Ожиріння – це хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується надлишковим накопиченням жирової тканини в організмі. Воно обумовлене порушенням обміну речовин. В основі ожиріння лежить позитивний енергетичний баланс, тобто надходження енергії з калоріями їжі перевищує енерговитрати.
ВООЗ у 1997 році на підставі зіставлення досліджень і вивчення відповідних критеріїв розробила класифікацію, в якій, відповідно, були позначені ступені ожиріння. Така класифікація ґрунтується на виділенні конкретного показника – індексу маси тіла (ІМТ). Цей показник розраховується для осіб віком 18-65 років відповідно до формули розподілу ваги (у кілограмах) на піднесений до квадрату показник зросту (у метрах).
Для прикладу візьмемо людину вагою 66 кілограмів зростом 1 метр 70 сантиметрів. Підносимо до квадрата показник зросту: 1,702 = 1,70 х 1,70 = 2,89
Тепер вагу ділимо на отримане число: 66:2,89 = 22,84.
Максимально допустимою цифрою норми ІМТ вважається показник 25 кг/м2 .
ІМТ в межах значень нижче 18,5 кг/м2 означає дефіцит маси тіла. Для пацієнта це може означати ризик розвитку іншого типу патологічних станів на цьому тлі.
ІМТ в межах 19-24,9 відповідає нормальній вазі, що означає найменші схильності до захворювань і смертності за цим показником.
ІМТ в межах 25-29,9 відповідає підвищеній масі тіла, що також визначається як передожиріння з відповідними ризиками на подальший прогноз. ІМТ в межах 30-34,9 означає перший ступінь ожиріння пацієнта (починаючи з даного інтервалу можна говорити про ожиріння, більш того, саме з цього періоду воно визначає істотні ризики для загального стану здоров’я, обумовлюючи необхідність проведення відповідного медобстеження). ІМТ в межах 35-39,9 – це дуже високий показник, II ступінь ожиріння пацієнта. ІМТ із значенням від 40 і вище є надмірно високим показником, який визначає для пацієнта III і, відповідно, IV ступінь ожиріння.
Симптоми ожиріння супроводжуються серйозними порушеннями функцій всього організму, зокрема, дихальної, серцево-судинної і травної систем. З’являються скарги на болі в хребті, нерідко симптоми вказують на розвиток артрозу колінних і гомілковостопних суглобів.
Часто ожиріння супроводжують порушення менструального циклу, що може досягати стану аменореї (тобто повної відсутності менструацій).
Ожиріння підвищує ризик розвитку у пацієнтів ряду серйозних захворювань, таких, як атеросклероз і гіпертонія, ішемічна хвороба серця (ІХС), інсульт, інфаркт міокарда. Крім того, ожиріння часто є супутником цукрового діабету. До захворювань, що можуть розвинутися на тлі ожиріння, можна також додати захворювання печінки і нирок. Більш того, розглянуті в якості супутніх ожирінню проблем захворювання при ожирінні можуть стати причиною інвалідності, визначаючи до того ж і достатньо високий відсоток летальності по кожному з варіантів. Гіпертонічна хвороба у пацієнтів з ожирінням відзначається в середньому в три рази частіше, ніж у осіб з вагою в межах норми, в той час як ішемічна хвороба серця і стенокардія, знову ж таки, у пацієнтів з ожирінням, виявляється у 3-4 рази частіше, ніж в осіб із вагою в межах норми.
Лікування ожиріння потребує часу і комплексного підходу. Для досягнення відповідних результатів у зменшенні ваги, для їх закріплення та недопущення варіанту, при якому вага після лікування повернеться в подвійному обсязі, слід правильно підбирати дієту, оптимальні фізичні навантаження. Додатково може бути призначена медикаментозна терапія.
Тетяна Кошель, лікар-ендокринолог КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»