Обставини воєнного часу змушують звертати додаткову увагу на профілактику інфекційних захворювань.
Гепатити – це група гострих і хронічних запальних захворювань печінки різної етіології. Захворюваність гепатитом (особливо вірусним) з кожним роком неухильно росте. За рівнем смертності ця інфекційна хвороба стоїть на другому місці після туберкульозу, а число людей, інфікованих гепатитом, в 9 разів перевищує число ВІЛ-інфікованих. Гепатити піддаються профілактиці та лікуванню.
Причини та чинники розвитку гепатитів
- Віруси – одна з найпоширеніших причин розвитку гепатиту. На сьогодні ідентифіковані декілька типів вірусів гепатиту (A, B, C, D, E, F і G).
- Алкоголь. Алкогольний гепатит розвивається внаслідок надмірного вживання спиртних напоїв, яке призводить до запального процесу в печінці з подальшою загибеллю печінкових клітин і заміщенням їх жировою тканиною.
- Деякі медикаменти (нестероїдні протизапальні засоби, антибіотики, сульфаніламіди та ін.) мають виражену гепатотоксичність.
- Застій жовчі сприяє розвитку холестатичного гепатиту.
Усі вірусні гепатити підрозділяються на дві групи – з ентеральним і парентеральним механізмом зараження. До першої групи відносяться гепатити А і Е, заразитися якими можна при вживанні інфікованої води або продуктів харчування, а також через брудні руки.
До другої групи відносяться гепатити B, C, D, які передаються статевим, трансплацентарним (від матері плоду), побутовим (через бритвені прилади, зубні щітки) шляхами, при лікувально-діагностичних маніпуляціях забрудненим медичним інструментарієм (ін’єкції, операції, трансфузии крові), при проведенні нестерильним інструментом косметологічних процедур (манікюр, татуаж, пірсинг), а також при використанні однієї голки різними людьми при вживанні ін’єкційних наркотиків.
Симптоми гепатитів різноманітні залежно від їх виду і ступеня ураження печінкової тканини. Легкі форми гострого гепатиту часто протікають безсимптомно, нерідко переходять в хронічну форму, якщо хвороба не виявлена. При тяжкому перебігу симптоматика виражена яскраво, іноді наростає швидко і поєднується з лихоманкою, загальною інтоксикацією і токсичними ураженнями органів і систем.
Найбільш поширеним симптомом гострих і хронічних форм гепатиту є жовтушність шкіри та склер. В той же час, хвороба може протікати і без жовтяниці. При гепатитах сеча, як правило, помітно темнішає, а кал – втрачає колір і стає білувато-глинистого відтінку. Нерідко гепатити супроводжуються шкірним свербежем, появою на шкірі висипу, невротичними симптомами і брадикардією.
Окрім перелічених ознак, хронічний гепатит характеризується розвитком наступних клінічних синдромів: астеновегетативный синдром (слабкість, розлад сну, підвищена стомлюваність, емоційна лабільність); больовий синдром в правому підребер’ї, що посилюється при фізичних навантаженнях і при зміні режиму харчування; диспепсичний синдром (нудота, блювота, метеоризм, зниження апетиту, пронос, закреп); геморагічний синдром – схильність до утворення синців, петехії, маткові кровотечі; крім того, спостерігаються такі симптоми як субфебрилітет (помірне підвищення температури тіла), почервоніння долонь, жовтяниця, гепатомегалія (збільшення печінки).
Якщо гепатит будь-якої етіології не лікувати, то з часом хвороба може призводити до таких ускладнень як дискінезія жовчовивідних шляхів, цироз печінки, рак печінки.
Профілактика вірусних гепатитів повинна проводитися комплексно, тобто спрямована на виявлення джерел інфекції, шляхів і чинників його передачі і, передусім, вразливого до інфекції населення. Не варто залишати без уваги групи підвищеного ризику зараження серед певних категорій населення:
– для гепатитів А і Е, які передаються ентерально, до групи ризику входять: дитячі дошкільні колективи і працівники комунальних служб (ремонт водоочисних споруд);
– для гепатитів В, С і D, які передаються парентерально, до групи ризику входять: діти, які народилися від матерів, хворих на хронічну форму вірусного гепатиту; наркомани; жінки легкої поведінки; гомосексуалісти, ув’язнені; особи, що страждають хронічними гематологічними захворюваннями, яким показані повторні переливання крові і її препаратів; персонал медичних установ, що мають контакт з кров’ю і іншими біологічними матеріалами від хворих.
Для усіх типів вірусного гепатиту існує ряд певних правил, дотримання яких допоможе уникнути інфікування і розвитку захворювань:
– обов’язково дотримуватися правил гігієни – мити руки після кожного відвідування туалету, після приходу з вулиці і перед їдою; підтримувати чистоту в приміщеннях;
– не вживати некип’ячену воду з незнайомих джерел, овочі і фрукти перед вживанням обов’язково ретельно мити в чистій проточній воді;
– уникати незахищеного сексу, контактів із кров’ю інфікованої людини (індивідуальними мають бути манікюрні ножиці, бритвені прилади, зубні щітки і так далі), при проведенні медичних маніпуляцій обов’язковим є використання одноразового інструментарію.
Крім того, найбільш ефективним засобом захисту від зараження на вірусний гепатит В є вакцинація, яка внесена до календаря профілактичних щеплень.
Віра Супруненко, лікар- інфекціоніст КНП « Кобеляцька міська лікарня »