Сказ є одним з найстаріших та найбільш летальних інфекційних захворювань, що впливає на різні види ссавців, включаючи людей. Ця хвороба викликається вірусом, що передається від інфікованих тварин на людей, а також з людини на людину. У цій статті ми розглянемо походження сказу, його симптоми та методи запобігання поширенню цього небезпечного захворювання.

Походження сказу

Сказ є стародавнім захворюванням, вперше зафіксованим близько 2000 років тому. Воно поширюється через вірус, відомий як вірус сказу (вірус родини Rhabdoviridae). Головним джерелом вірусу є хворі тварини, зокрема собаки, лисиці, койоти, вовки та інші хижі звірі. Людина може заразитися сказом через укус інфікованої тварини або контакт з її слиною.

Етіологія

Етіологія сказу пов’язана з вірусом сказу, відомим як вірус родини Rhabdoviridae. Цей вірус є причиною захворювання як у тварин, так і у людей.

Щодо перебігу інфекції, вірус сказу зазвичай передається від інфікованої тварини на людину через укус або контакт зі слиною інфікованої тварини. Вірус може потрапити в організм людини через рани на шкірі, слизові оболонки або навіть через непошкоджену шкіру, якщо він потрапляє в очі, ніс або рот.

Вірус розмножується в м’язовій тканині та нейронних клітинах. Він поширюється до нервової системи, викликає запалення головного і спинного мозку. Цей процес може зайняти від кількох днів до кількох років.

Хоча головними носіями вірусу сказу є ссавці, зокрема хижі звірі, такі як собаки, лисиці, койоти, вовки, вірус може також передаватися до людини через контакт з інфікованою слиною тварини. Це може відбуватися через укус, лизання пораненої шкіри або навіть через контакт зі слиною, що потрапила на відкриту рану або слизову оболонку.

Клініка

Клініка сказу може бути різною у людей, оскільки симптоми можуть варіюватися залежно від стадії захворювання та індивідуальних особливостей організму. Однак, перебіг сказу в людей часто має кілька фаз.

Продромальна фаза: перша і може тривати від кількох днів до кількох тижнів. Людина може відчувати загальну слабкість, лихоманку, блювоту та біль у місці укусу або контакту з інфікованою слиною тварини.

Неврологічна фаза: вірус поширюється до нервової системи. Людина може відчувати зміни в поведінці та настрої, агресію, зміни в сні та апетиті. Також можуть спостерігатися нервові симптоми, такі як підвищена нервова збудливість, біль у м’язах та судоми.

Фаза поглиблення неврологічних симптомів: можуть спостерігатися параліч, затруднення ковтання, втрата здатності до контролю над рухами та проблеми з диханням.

Фаза коми та смерті: людина втрачає свідомість та перебуває у стані глибокого безсвідомого стану. Цей етап може завершитися смертю хворого на сказ.

Важливо зауважити, що сказ є надзвичайно летальним захворюванням. Коли з’являються симптоми сказу, лікування практично неможливе, і відсутня специфічна терапія, яка б могла вилікувати хворого. Тому запобігання і швидка реакція є найважливішими аспектами у боротьбі зі сказом.

Одним із ключових методів запобігання сказу є вакцинація. Вакцина проти сказу є дуже ефективною і може надати імунітет перед контактом з вірусом. Вакцинація рекомендується для людей, які працюють у високоризикових групах, таких як лікарі, ветеринари, рятувальники та інші професіонали, які можуть бути в контакті з інфікованими тваринами.

У випадку укусу або контакту зі слиною тварини, яка може бути інфікована сказом, треба негайно звернутися до медичного закладу. Медичний персонал може рекомендувати профілактичну вакцинацію та застосування препаратів проти вірусу сказу, щоб запобігти розвитку захворювання.

Однак, найкращим підходом є попередження виникнення сказу. Для цього важливо уникати контакту з дикими тваринами, особливо з хижими ссавцями, які можуть бути потенційними носіями вірусу сказу. Також слід уникати контакту з безпритульними тваринами та забезпечувати вакцинацію домашніх собак і котів.

Загальна гігієна, включаючи ретельне миття рук після контакту з тваринами, особливо з їх слиною або відкритими ранами, є також важливим кроком у запобіганні поширення хвороби.

Павло Капустян, лікар-інфекціоніст КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради»