Сьогодні темп життя сучасної людини є надзвичайно високим і напруженим, щодня ставляться нові виклики, людина піддається впливу різних стресорів, а в Україні суспільство додатково травмоване війною.
Робота в умовах постійного цейтноту, фінансові труднощі, соціальні та внутрішньо особисті конфлікти, травматичні події, низька самооцінка, страхи, відчуття невизначенності – хто незнайомий із цими переживаннями та станами? Звісно, життя без стресу не буває, але ж в останній час слово «стрес» набуває все більшої актуальності та є невід’ємною частиною нашого життя.
Фактично, сучасна людина постійно живе в стресі. Що ми знаємо про нього? Історично стрес допомагав людям рятуватися від хижаків або своїх більш агресивних одноплемінників. Накопичені в процесі еволюції знання дали можливість визначити основи сучасної теорії про стрес, які були закладені канадським вченим Гансом Сельє. Науковець і дослідник сформулював фундаментальні закони людської поведінки в ситуації небезпеки, запропонувавши триступеневу модель реакції на стрес.
Стрес – це природна реакція людини в ситуації загрози, яка вимагає адаптації та мобілізації сил. Стрес – це нормально, в якійсь мірі він нас захищає, але часом людям доводиться захищатися від нього.
Позитивний стрес визначають як еустрес. Він сприятливо відбивається на психофізичному стані. Своєчасне розв’язання кризових ситуацій збільшує самооцінку і підвищує стресостійкість, спостерігається приплив позитивних емоцій. Це може бути нова робота, яка потребує додаткової кваліфікації та оплачувана краще, ніж колишня, успішно вирішене питання чи підвищення по службі. На відміну від еустресу – дистресом називають надмірне або тривале психічне навантаження, яке виснажує психологічні ресурси організму і призводить до розвитку психосоматичних захворювань.
Залежно від тривалості стреси бувають гострими або хронічними. Гострим стресом називають короткочасний адаптивний розлад, що виник під впливом одного або кількох факторів. Гостра реакція на стрес триває від кількох годин до декількох днів, а отямитися допомагають практики релаксації, у тому числі дихальні, повноцінне харчування, вітаміни та повноцінний сон. Натомість постійне перенапруження, переживання переводить стрес у хронічну форму і перетворює його в небезпечний фактор, здатний спровоковувати серйозні проблеми зі здоров’ям. Механізм стресу реалізується під впливом гормонів – кортизолу, адреналіну, норадреналіну, вазопресину, які виділяються корою надниркових залоз, а також дофаміну, кортиколіберину, глюкокортикоїдів.
За концепцією Ганса Сельє, стрес проходить три основні стадії: тривоги, стадію резистентності та стадію виснаження. На стадії тривоги організм активує захистні механізми, людину легко розпізнати за стиснутими кулаками, щелепами, піднятими плечима. Характеризується зменшенням розмірів вилочкової залози, селезінки, лімфатичних вузлів, що пов’язано з активацією глюкокортикоїдів.
На стадії резистентності організм пристосовується до нових умов, розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшують кількість циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск, що підвищує опірність, активізує розумову та м’язову діяльність. Якщо стресор зникає, організм повертається до норми. Але якщо стресор діє занадто довго і сильно, організм переходить у стадію виснаження, адаптаційні ресурси вичерпуються.
Симптоми стресу проявляються на фізичному, емоційному та поведінковому рівнях. Людину турбують головний біль, запаморочення, прискорене серцебиття, надмірна тривожність, апатія чи невмотивоване занепокоєння, безсоння або сонливість, м’язова напруга, неврівноваженість, підвищена дратівливість, погіршеня пам’яті та концентрації уваги, хронічна втома, проблеми з травленням, зміна ваги, розсіяність, зміна звичного стилю соціальної поведінки. Тривалий стрес може викликати панічні атаки, низьку самооцінку, втрату статевого потягу, загострення хронічних хвороб, складності розуміння звичних речей. Також може спостерігатись підвищена цікавість до алкоголю, наркотиків, комп’ютерних ігор та інших речей, які раніше людину особливо не цікавили. Постійні стресові реакції можуть знижувати продуктивність роботи, ускладнювати стосунки. Нерідко хронічні хвороби є наслідком хронічного стресу, подумайте над цим, хто страждає на гіпертонічну хворобу, метаболічний синдром, діабет ІІ типу, артрит.
Хронічний стрес може здаватися непосильним, і людина відчуває, що не може відновити контроль над своїм життям. Якщо людина може розпізнати власні сигнали стресу, вона може краще керувати ними. Але на жаль, чарівної пігулки від нервової перенапруги не існує. Щоб позбутися хронічного стресу недостатньо тільки прибрати симптоми – важливо вийти із стресогенної ситуації.
Існує низка стратегій управління стресом, які допоможуть знизити рівень стресу та покращити самопочуття. Методи боротьби зі стресом в основному полягають у знятті емоційної напруги та зміні психологічного настрою. Лікування стресу вимагає комплексного підходу: нормалізації сну, збалансованного харчування, дієта повинна бути багатою на магній, білок, вітаміни А, С, Е, Д, регулярної фізичної активності, яка знижує рівень кортизолу, стимулює вироблення ендорфінів. Ефективно допомагають дихальні вправи, виділення часу на дозвілля, хоббі, обмеження часу з гаджетами, інформаційна гігієна, медитація.
Не намагайтеся зробити все й одразу, ставте невеликі послідовні цілі, не зосереджуйтесь на речах, які ви не можете змінити. Але якщо випадок складний і самостійно впоратись із проявами стресу не вдається, потрібно звернутися за професійною допомогою психолога, психотерапевта або ж психіатра.
Стрес буває різним. Сприймати його потрібно по-різному і пропрацьовувати теж по-різному. Адже розуміння проблеми – це половина її вирішення. Тож прислухайтеся до себе, вчасно реагуйте на зміни, будьте здоровими, стресостійкими та збалансованими.
Валентина ХУТЬКО, лікар-психіатр відокремленого підрозділу – обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром № 2 м. Кременчук КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради»