30 червня – Міжнародний день боротьби зі сколіозом

Сколіоз (грец. Skoliosis – викривлення) – це захворювання опорно-рухового апарата, що характеризується викривленням хребта у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців навколо своєї вертикальної осі. Процес формування сколіотичної деформації – це результат взаємодії чинників, що порушують вертикальне положення хребта, й пристосувальних реакцій, спрямованих на збереження вертикального положення. Приблизно у 80 % усіх випадків причина виникнення викривлень невідома.

Сколіоз може починатися в будь якому віці. Найчастіше він зустрічається в період швидкого зростання – у віці від 6 до 24 місяців, 5 – 8 років, 11 – 14 років життя.

Зі збільшенням викривлення погіршується загальний стан здоров’я. Сильні сколіози є причиною деформації тулуба та його укорочення і призводять до зменшення об’єму грудної клітки і черевної порожнини.

Існує декілька класифікацій сколіозу заснованих на причині його виникнення, особливостях перебігу сколіотичної хвороби, ступеня виразності викривлення тощо.

Залежно відпоходження сколіоз хребта поділяється на такі групи:

• сколіози міопатичного походження (як наслідок патології розвитку м’язової тканини і зв’язок);
• сколіози неврогенного походження (як наслідок поширеного ураження спинного мозку при поліомієліті);
• диспластичні сколіози (аномалії розвитку хребців і ребер);
• рубцеві (обумовлені захворюваннями грудної клітки, що призводять до утворення рубцевої тканини, що перешкоджає нормальній роботі й положенню хребта),
• ідіопатичні (походження невідоме),
• посттравматичні (як наслідок перенесених травм хребта, грудної клітки, тазу, кінцівок).

Рідше причиною стає церебральний параліч, м’язова дистрофія, травми або інфекції хребта.

Ознаки захворювання зазвичай з’являються в період активного росту у підлітків. У хлопчиків протікає частіше в легкій формі, ніж у дівчаток.

Як проявляється сколіоз:

• одне плече вище іншого;
• одна лопатка виступає більше, ніж друга;
• нерівна талія;
• одне стегно вище іншого.

У більшості людей сколіоз протікає в легкій формі. Ті, хто страждав на сколіоз в дитинстві і не лікував його, швидше за все скаржитимуться на хронічні болі в спині.

У деяких випадках при важких формах можуть бути серйозні ускладнення – грудна клітка може здавлювати легені і серце, що ускладнює дихання і серцеву діяльність.

Виявити сколіоз може лікар, він оцінить стан грудної клітини та спини, перевірить рефлекси.

При необхідності буде призначений рентген хребта. У деяких випадках призначають комп’ютерну томографію або магнітно-резонансну томографію, щоб виключити інші хвороби.

Легкі форми сколіозу не вимагають спеціального лікування. Досить індивідуально підібраного курсу фізичних вправ для зміцнення м’язового каркаса. Якщо розвивати м’язи рівномірно і правильно, вони здатні частково або навіть повністю “витягати” спину і робити її прямою.

У запущених випадках, якщо кістки дитини все ще ростуть, то застосовується носіння корсета – спеціального жорсткого пристосування, яке фіксує тулуб. Корсет не вилікує сколіоз, але зупинить подальше прогресування. Носити такий корсет потрібно цілодобово – чим більше часу, тим він ефективніший. Знімати його можна, коли дитина займається гімнастикою або спортом. Щойно перестають рости корсет знімається.

Хірургічне лікування застосовують у важких випадках, при цьому проводять фіксацію хребців кістковими трансплантатами, гвинтами і стрижнями.

Самостійно можна виправити сколіоз першого-другого ступенів. Більш пізні стадії захворювання коригуються єдиним шляхом – хірургічним.

Для профілактики сколіозу необхідно:

• стежити за правильною поставою;
• не перебувати занадто довго в сидячій позі;
• уникати різких рухів і поворотів тулуба;
• рівномірно розподіляти навантаження, носячи сумки, рюкзаки, важкі предмети;
• уникати надмірних фізичних навантажень.

У відпрацьованій європейській практиці відповідно до тяжкості сколіозу як економічно ефективні лікувальні заходи застосовуються: спеціалізована антисколіозна гімнастика (гімнастика за методою Катаріни Шрот (Katharina Schroth) або аналогічні їй «дихальні» гімнастики (Krystyna Dobosiewicz), витягування хребта,  інтегративна кінезітерапія, корсетотерапія різноманітними корсетами за принципом Еббота-Шено (Edville Gerhardt Abbott та Jacques Chêneau) або операція, що фіксує хребет за допомогою металевих конструкцій  і аутотрансплантатів.

Серед нових терапій добре себе зарекомендувала ударно-хвильова терапія. УХТ – це вплив на організм за допомогою акустичних хвиль низької частоти (не доступної для людського вуха) і високої інтенсивності. Хвилі швидко проходять крізь м’які тканини (м’язи) і рідини (кров і лімфа), запускаючи процеси регенерації. Опір м’яких тканин цим хвилям невеликий, на відміну від кісток і хрящів. Тобто, хвилі УХТ не травмують м’які тканини, проходять як би «крізь них», а доходячи до кісткової і хрящової тканин починають «діяти», розбиваючи патологічні утворення (нарости, шипи), камені.

Мохамед АЛЬ ШАТТЕЛ, лікар ортопед-травматолог КНП «Чутівська ЦЛ»