28 липня – Всесвітній день боротьби з гепатитом
Хронічний гепатит – поліетиологічне дифузійне захворювання печінки, що характеризується різним ступенем виразності гепатоцелюлярного некрозу і запалення, при якому протягом 6 місяців не настають поліпшення й трансформації в цироз печінки .
Хронічний гепатит відзначають у 4–6% усього населення. За даними ВООЗ, у світі налічується понад 2 млрд осіб із цим захворюванням, у тому числі 400 млн пацієнтів, які є хронічними носіями вірусів. Останнім часом на гепатити хворіють в 2,2 раза частіше.
Класифікація
За етіологією (причинами виникнення) гепатити поділяються на:
- хронічний вірусний гепатит B;
- хронічний вірусний гепатит C;
- хронічний вірусний гепатит D;
- хронічний гепатит іншого вірусного походження;
- аутоімунний гепатит;
- токсичний гепатит;
- криптогенний гепатит.
Чинники виникнення гепатиту можуть бути вірусними, бактеріальними чи паразитарними; токсичними (алкоголь, медикаменти рослинні та синтетичні токсини), фізичні (іонізуюче випромінювання), аутоімунні та спадкові.
Клінічні ознаки
Клінічні прояви хронічного гепатиту мало відрізняються залежно від етіологічного чинника. Серед основних проявів виділяють:
астеновегетативний синдром: слабкість, втома, головний біль, порушення сну, емоційна неврівноваженість;
диспептичний синдром: погіршення апетиту, нудота, гіркота та сухість у роті;
больовий синдром: відчуття тяжкості, біль в епігастральній ділянці та правому підребер’ї;
системні ураження в залежності від етіологічного чинника: артралгії, міалгії, міокардит, перикардит, пневмоніт, панкреатит, васкуліт, синдром і хвороба Шегрена, лімфаденопатія; хронічна хвороба нирок, тиреоїдит, імунні цитопенії, аутоімунна гемолітична анемія, гострі та хронічні лейкози, лімфосаркома;
запальний синдром: стійке підвищення температури тіла, переважно до субфебрильних цифр.
Позапечінкові ознаки печінкової недостатності – судинні зірочки, пальмарна еритема, вогнищеві порушення пігментації
Печінкові ознаки – збільшення розмірів печінки, інколи – помірне збільшення селезінки.
Ускладнення хронічного гепатиту.
1. Цироз печінки.
2. Гепатоцелюларна карцинома.
3. Портальна гіпертензія і шлунково-кишкові кровотечі.
4. Асцит та спонтанний бактеріальний перітоніт.
5. Печінкова енцефалопатія.
6. Гепаторенальний синдром.
Рекомендації щодо тестування на ВГ
1. Одноразове тестування усіх осіб ≥18 років.
2. Періодичне повторне тестування (раз на рік) для всіх осіб із поведінкою, станами та факторами, що можуть призводити до підвищеного ризику інфікування, а саме:
1) споживачів наркотиків ін’єкційним або інтраназальним шляхом (включаючи тих, хто вживав наркотичні засоби ін’єкційним/інтраназальним шляхом хоча б один раз);
2) споживачів інтраназальних наркотичних засобів;
3) чоловіків, що мають секс з чоловіками;
4) пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі;
5) осіб, які мали маніпуляції пов’язані з контактом з кров’ю та порушенням цілісності шкіри в медичних та немедичних закладах, у випадку якщо є підозра щодо недотримання заходів з інфекційного контролю коли протягом року особа отримувала стоматологічні втручання чи хірургічні маніпуляції або у випадках коли протягом року особа отримувала стоматологічні втручання чи хірургічні маніпуляції пов’язані із контактом з кров’ю більше 1 разу;
6) осіб, які перебували/ють у місцях позбавлення волі;
7) медичних працівників та інших працівників, які у зв’язку із виконанням службових обов’язків мали порізи, уколи предметами, що містять сліди крові, чи інший контакт із кров’ю чи рідинами;
8) донорів крові;
9) осіб, які живуть з ВІЛ.
ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНИХ ГЕПАТИТІВ
Велике значення має дотримання лікувального режиму – виключення алкоголю, контакту з гепатотоксичними речовинами та ліками, виключення значного фізичного та психоемоційного навантаження. Протипоказані жовчогінні препарати, анальгетики, транквiлiзатори, седативні засоби, фізиотерапевтичні процедури на область печінки, бальнеотерапія. ДІЄТА – стіл № 5.
Використовується симптоматична та патогенетична терапія. Основними етіотропними засобами, що призначають тільки в репликативній фазі
вірусної інфекції, є ІФН аналоги нуклеозидів Тактика лікування ХГ, викликаних різними гепатотропними вірусами, має свої особливості. Однак, при будь-якому вірусному ХГ етіотропна терапія тривала.
Противірусні засоби при вірусних ХГ призначають з метою ерадикації вірусу, уповільнення прогресування захворювання і зниження ризику розвитку гепатоцелюлярної карциноми.
Людмила Волошина, лікар-інфекціоніст КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради».