Сколіоз є тривимірною деформацією хребта, що характеризується боковим (фронтальне) викривленням, ротацією хребців, порушення сагітального профілю (порушення постави).

Найпоширенішою формою є ідіопатичний сколіоз, особливо у підлітковому віці. За сучасними європейськими даними, поширеність сколіозу становить приблизно 2–3% серед дітей та підлітків.

Сучасні підходи до лікування базуються на міжнародних рекомендаціях, зокрема SOSORT та AWMF. Основною концепцією є раннє виявлення та активне консервативне лікування з метою запобігання прогресуванню деформації.

AWMF S2k Guideline (2026) – один із найактуальніших європейських протоколів

Scoliosis Research Society – міжнародні рекомендації хірургів.

SOSORT – міжнародні рекомендації (оновлюються, активно використовуються в Європі). EPOS – рекомендації щодо раннього сколіозу

Алгоритм лікування залежить від величини кута Cobb, віку пацієнта та ступеня кісткової зрілості (індекс Risser). При викривленні менше 20° зазвичай застосовується динамічне спостереження з регулярним контролем. У разі прогресування або збільшення кута до 20–40° показані спеціалізовані вправи (PSSE), спрямовані на корекцію постави та стабілізацію хребта.

До найефективніших методів належать Schroth(Шрот) та SEAS(Scientific Exercise Approach to Scoliosis), які довели свою ефективність у зменшенні прогресії сколіозу. При більш виражених викривленнях (30–40°) застосовується Brace therapy корсетотерапія, зокрема корсети типу Шено, які необхідно носити до 23 годин на добу.

Хірургічне лікування показане при викривленнях понад 45–50° або при швидкому прогресуванні. Найчастіше використовується задня спінальна фіксація, яка дозволяє стабілізувати хребет та попередити подальшу деформацію.

Важливим аспектом є визначення критичних періодів розвитку сколіозу. Найбільший ризик прогресування спостерігається під час пікового росту (Peak Height Velocity), що зазвичай відповідає віку 10–14 років та стадіям Tanner 2–3. Саме в цей період необхідний найбільш інтенсивний контроль та лікування.

Сколіоз значно частіше прогресує у дівчат. Це пов’язано з гормональними особливостями, швидшим ростом та генетичними факторами. Хоча захворюваність серед хлопців і дівчат приблизно однакова, тяжкі форми значно частіше зустрічаються саме у дівчат.

Класифікація сколіозу за віком включає infantile (0–3 роки), juvenile (4–9 років) та adolescent (10–18 років) форми. Найбільш поширеною є підліткова форма, яка становить переважну більшість випадків, за етіологією ідіопатичний, вроджений, нервово(нейро)-м’язовий.

Використовувалась раніше:	Використовується зараз: до 100 норма
I ступінь – до 10°	I ступінь   –   10° – 20°
II ступінь – 10–25°	II ступінь  –   20° – 40°
III ступінь – 25–50°	III ступінь  –   40° – 60°
IV ступінь – >50°	IV ступінь – >60°

Сучасна міжнародна класифікація (2026)

Використовується в: SOSORT(Scoliosis Orthopaedic and Rehabilitation Treatment Society); Scoliosis Research Society.

За останні роки спостерігається тенденція до зменшення використання рентгенографії через променеве навантаження. Альтернативними методами стають 3D-сканування поверхні спини, EOS-візуалізація з низькою дозою опромінення та використання штучного інтелекту для аналізу деформацій. Таким чином, сучасна стратегія лікування сколіозу полягає у ранній діагностиці, індивідуалізованому підході та активному використанні консервативних методів. Комбінація спеціалізованих вправ та корсетотерапії дозволяє значно знизити потребу у хірургічному втручанні та покращити якість життя пацієнтів.

Денис СОКОЛЕНКО,  лікар-ортопед-травматолог  дитячий ДПВ № 2 КП  «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»