Ми звикли уважно стежити за фізичним здоров’ям дітей: температура, вага, щеплення, аналізи. А що з їхнім внутрішнім світом? Психічне здоров’я дитини – така ж частина її благополуччя, як і фізичне, просто його симптоми не завжди видно неозброєним оком.

Останні роки стали серйозним випробуванням для психіки українських дітей. Війна, тривоги, переїзди, розлука з близькими, зміна шкіл і звичного побуту – усе це залишає слід.

За даними ВООЗ, порушення психічного здоров’я належать до найпоширеніших причин хвороб у світі, а дитинство та підлітковий вік – критичний період, коли закладається фундамент психологічної стійкості на все життя. За різними оцінками, приблизно у 20% дітей і підлітків у світі є психічні розлади або проблеми. Близько половини психічних розладів починаються у віці до 14 років.

Підлітки вживають психоактивні речовини (алкоголь, нікотин, наркотики) через поєднання психологічних, соціальних та біологічних чинників, намагаючись впоратися зі стресом, знайти своє місце в суспільстві або через звичайну цікавість.

Серед основних причин це:

-      Цікавість та експерименти: бажання спробувати щось нове, відчути незвичні емоції та перевірити межі дозволеного.

-      Вплив однолітків: прагнення належати до компанії, не виділятися з натовпу, завоювати авторитет або уникнути булінгу за відмову.

-      Стрес та емоційний біль: проблеми в родині, тиск у школі, нерозділене кохання чи самотність. Речовини стають легким способом «заглушити» тривогу.

-      Нудьга: відсутність цікавих захоплень, хобі чи чіткої мети в житті.

-      Бунт проти дорослих: бажання довести свою незалежність, самостійність і порушити встановлені правила.

-      Біологічні особливості: мозок підлітка перебуває в стадії активної перебудови, а зона відповідальності за самоконтроль і оцінку ризиків ще не до кінця сформована.

Чому мозок підлітка у групі особливого ризику:

-           Мозок людини остаточно формується приблизно до 25 років, а зони, що відповідають за самоконтроль і оцінку ризиків, дозрівають одними з останніх. Це робить підлітків фізіологічно більш схильними до імпульсивних рішень і швидшого формування залежності.

-           Алкоголь і психоактивні речовини у дитячому та підлітковому віці впливають на пам’ять, здатність до навчання та емоційну регуляцію сильніше, ніж у дорослих.

-           Чим раніше стається перший досвід вживання, тим вищий ризик розвитку залежності в майбутньому.

-           Часто вживання речовин – не причина, а симптом: спосіб «заглушити» тривогу, самотність, стрес чи травматичний досвід, який дитина не вміє прожити інакше.

Діти рідко можуть сказати прямо: «Мені погано, мені потрібна допомога». Найчастіше вони показують це поведінкою. Варто насторожитися, якщо ви помічаєте: 

-         запах алкоголю чи тютюну, поява вейпів або незнайомих предметів у речах дитини;

-         різкі перепади настрою, млявість або, навпаки, збудження без очевидної причини;

-         нове коло спілкування, яке дитина приховує чи уникає обговорювати;

-         зникнення грошей із дому, погіршення успішності, втрата інтересу до звичних занять;

-         закритість, брехня щодо того, де і з ким проводить час.

Що можуть зробити батьки вже сьогодні:

-     Говоріть з дитиною про почуття. Питання «як пройшов день» рідко відкриває розмову. Спробуйте: «Що сьогодні тебе порадувало? А що засмутило?» Дайте дитині відчути, що будь-яка емоція – нормальна і має право бути.

-     Зберігайте рутину. Стабільний режим дня, сну та прийомів їжі – це той острівець передбачуваності, який дає дитині відчуття безпеки навіть у неспокійному світі.

-     Будьте поруч фізично й емоційно. Обійми, спільний час без гаджетів, спільні ритуали (читання перед сном, недільні прогулянки) – прості, але потужні інструменти підтримки.

-     Не знецінюйте переживання. Фрази «та це дрібниці», «не вигадуй» можуть здаватися заспокійливими, але для дитини вони звучать як «твої почуття не важливі». Краще: «Я бачу, що тобі важко. Розкажи мені більше».

-     Дбайте про себе. Дитина зчитує тривогу батьків навіть тоді, коли ті намагаються її приховати. Ваш спокій – один з найважливіших ресурсів для дитини.

Коли варто звернутися до фахівця. Звернення до дитячого психолога чи психотерапевта – це не крайній захід і не ознака того, що «щось пішло не так» у вихованні. Це така сама турбота про здоров’я, як візит до педіатра.

Психічне здоров’я дитини – це не про ідеальний настрій щодня. Це про те, щоб дитина мала простір проживати різні емоції та знала: поруч є дорослі, яким можна довіритись. Дбати про це – так само природно й важливо, як дбати про щеплення чи правильне харчування. І так само, як з фізичним здоров’ям, тут немає сорому просити допомоги. Рання підтримка працює значно ефективніше, ніж «почекати, може, саме минеться». Чим раніше дитина отримує допомогу, тим легше та швидше вона адаптується.

Євгенія КРАЙОВА, лікар-анестезіолог дитячого відділення анестезіології та інтенсивної терапії для дітей Центру спеціалізованої педіатричної допомоги КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради»