Проблема внутрішньолікарняної інфекції є однією із основних проблем охорони здоров’я в усіх країнах світу, у тому числі в Україні.
Внутрішньолікарня́на інфе́кція (нозокоміальна інфекція, госпітальна інфекція) – це будь-яке клінічно розпізнане інфекційне захворювання, що виникло у хворого під час його лікування або процесу обстеження в лікарняному закладі після 48 годин перебування в стаціонарі за умови відсутності ознак хвороби на момент надходження в стаціонар та якщо він не перебував в інкубаційному періоді, або розвинулось безпосередньо після виписки з лікарні. Також це будь-яке інфекційне захворювання співробітника лікарні, що розвинулося внаслідок його роботи в цьому закладі незалежно від часу появи симптомів захворювання.
Джерелом внутрішньолікарняних інфекцій найчастіше є медичний персонал, інші носії збудника, хворі з гострою або хронічною інфекцією. Провідними шляхами зараження в умовах стаціонарів є контактно-побутовий, повітряно-крапельний та повітряно-пиловий. Найчастіше факторами, що призводять до розвитку внутрішньолікарняних інфекцій, є наявність невиявлених носіїв патогенних мікроорганізмів серед медичного персоналу і пацієнтів, тривалі вогнища гнійно-септичної інфекції, наявність пацієнтів із грубими порушеннями імунітету, недотримання персоналом правил асептики та антисептики, особистої гігієни, перевантаження лікувальних закладів та їх недостатнє оснащення дезінфікуючими засобами, застаріле обладнання.
Групами ризику виникнення внутрішньолікарняних інфекцій є хворі без постійного місця проживання, з тривалими інфекційними захворюваннями, з імунодефіцитними станами, а також медичний персонал.
Профілактика ґрунтується на оптимізації епідеміологічного нагляду, підвищенні ефективності дезінфекційних та стерилізаційних заходів, дотриманні госпітальної гігієни.
Дотримання гігієни рук медичним персоналом можливе лише в тому випадку, якщо заклад охорони здоров’я забезпечує необхідну інфраструктуру і постійну наявність витратних матеріалів для гігієни рук. Тому для надійного та постійного дотримання працівниками гігієни рук, керівництво має забезпечити лікувальний заклад обладнанням для гігієни рук, а саме: рукомийник із холодною та гарячою водою зі змішувачем, який бажано приводити в дію без доторкання рук; закриті ємності з кранами для води – за наявності проблем із постачанням води; рідке мило з нейтральним значенням рН; спиртовий антисептик; антимікробний миючий засіб; засіб догляду за шкірою; нестерильні та стерильні одноразові рушники чи серветки, дозуючі пристрої для миючих та дезінфікуючих засобів, засобів для догляду за шкірою; ємкості для використаних рушників та серветок; рукавички гумові одноразові нестерильні та стерильні.
Для впровадження покращення гігієни рук усі працівники медичних закладів мають пройти курс із навчання й підготовки щодо правил і практик гігієни рук, який розробляється координатором з гігієни рук.
Загальні вимоги до гігієни рук медичного персоналу у лікарні Персонал закладу охорони здоров’я слідкує за чистотою своїх рук. Рекомендується, щоб нігті були коротко підстрижені у рівень з кінчиками пальців, без тріщин на поверхні нігтів, без накладних нігтів. Перед обробкою рук знімаються браслети, годинники, обручки.
Нагадування на робочому місці – найліпший спосіб звернути увагу працівників на важливість гігієни рук. Нагадування мають містити відповідні вказівки та процедури для їх виконання. Вони також є засобом інформування пацієнтів та їх родичів щодо якості догляду, яку вони повинні отримати від працівників закладу охорони здоров’я .
Інформаційні плакати є найпоширенішим типом нагадування. Інші типи нагадувань – наклейки, розміщені поряд із точками догляду, та позначки/малюнки, слогани щодо важливості гігієни рук, наприклад «Чисті руки завжди і всюди», «Помий руки – збережи життя», «Захистіть себе та близьких – мийте руки».
Тема гігієни рук актуальна завжди, адже саме миття та дезінфекція рук можуть першочергово урятувати людину від зараження різними інфекціями. Тому дезінфекція та миття рук повинні бути невід’ємною частиною життя та головним правилом профілактики внутрішньолікарняних інфекцій для медичних працівників.
Наталія Багатиренко, лікар-педіатр-неонатолог відділення інтенсивного виходжування новонароджених КП «Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня Полтавської обласної ради»
Використана література:
ІНСТРУКЦІЯ з упровадження покращення гігієни рук в закладах охорони здоров’я та установах/закладах надання соціальних послуг/соціального захисту населення. Наказ Міністерства охорони здоров’я України 03 серпня 2021 року N 1614.
Наказ МОЗ від 21.09.2010 № 798 “Про затвердження методичних рекомендацій “Хірургічна та гігієнічна обробка рук медичного персоналу”.
Наказ МОЗ України від 10.05.2007 р. № 234 “Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах”.