У глобальному масштабі приблизно кожна сьома дитина та підліток віком 10–19 років має той чи інший психічний розлад, що формує близько 15% загального тягаря захворювань у цій віковій категорії. Серед основних причин захворюваності та інвалідності в підлітковому віці провідне місце займають депресивні, тривожні та поведінкові розлади. Самогубство входить до трійки провідних причин смерті серед осіб молодого віку (15–29 років). Невчасне виявлення та відсутність допомоги при психічних розладах у підлітків мають довготривалі наслідки, які переходять у доросле життя, погіршуючи фізичний і психічний стан та обмежуючи соціальну реалізацію.
Підлітки становлять значну частку населення: кожна шоста людина у світі перебуває у віці від 10 до 19 років. Підлітковий період є критично важливим етапом розвитку, під час якого відбуваються інтенсивні фізіологічні, емоційні та соціальні зміни. Дія таких чинників, як бідність, насильство або жорстоке поводження, істотно підвищує вразливість підлітків до психічних порушень.
За наявними оцінками, близько 14,3% підлітків у світі мають психічні проблеми, однак значна їх частина залишається недіагностованою та без належного лікування.
Підлітки з психічними розладами часто стикаються з соціальною ізоляцією, дискримінацією та стигматизацією, що знижує готовність звертатися по допомогу. Для них також характерні труднощі в навчанні, схильність до ризикованої поведінки, соматичні проблеми та порушення прав людини.
Підлітковий вік є ключовим періодом формування емоційних і соціальних навичок, які лежать в основі психічного благополуччя. До них належать дотримання здорового режиму сну, регулярна фізична активність, розвиток навичок подолання стресу, вирішення проблем, ефективної комунікації та регуляції емоцій. Вирішальну роль відіграє підтримувальне середовище в родині, навчальному закладі та громаді.
На психічний стан підлітка впливає поєднання багатьох чинників. Чим більше факторів ризику діють одночасно, тим вищою є ймовірність негативного впливу на психічне здоров’я. До джерел стресу належать життєві негаразди, тиск з боку однолітків і процес формування ідентичності. Засоби масової інформації та гендерні стереотипи можуть поглиблювати розрив між реальним життям підлітка та його уявленнями про себе чи майбутнє. Важливими також є якість сімейних стосунків і взаємодія з ровесниками. Насильство (зокрема сексуальне та булінг), жорсткі методи виховання й тяжкі соціально-економічні умови визнаються значущими факторами ризику.
Окремі групи підлітків мають підвищену ймовірність розвитку психічних розладів унаслідок умов життя, стигматизації, соціального виключення або обмеженого доступу до якісних послуг. До них належать підлітки, які проживають у зонах гуманітарних криз; особи з хронічними захворюваннями, розладами аутистичного спектра, інтелектуальними чи іншими неврологічними порушеннями; вагітні підлітки та молоді батьки; особи у ранніх або примусових шлюбах; сироти; а також представники етнічних, сексуальних та інших маргіналізованих груп.
Емоційні порушення є поширеним явищем у підлітковому віці. Найчастіше реєструються тривожні розлади, які можуть проявлятися панічними атаками або постійним надмірним занепокоєнням. Вони частіше спостерігаються у старших підлітків. За оцінками, тривожні розлади мають близько 4,1% дітей віком 10–14 років і 5,3% осіб віком 15–19 років.
Поширеність депресії становить приблизно 1,3% серед молодших підлітків і 3,4% серед старших. Депресивні та тривожні розлади мають спільні клінічні прояви, зокрема різкі та несподівані зміни настрою.
Ці стани можуть суттєво порушувати відвідування школи та процес навчання. Соціальна ізоляція поглиблює почуття самотності, а депресія може призводити до суїцидальної поведінки.
Поведінкові розлади частіше виявляються у молодших підлітків. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, що характеризується порушенням концентрації, надмірною активністю та імпульсивністю, зустрічається приблизно у 2,7% дітей 10–14 років і 2,2% осіб 15–19 років.
Розлад поведінки, який включає агресивні або деструктивні дії, спостерігається у 3,3% молодших і 1,8% старших підлітків. Такі порушення негативно впливають на освітні досягнення та підвищують ризик правопорушень.
Нервова анорексія та нервова булімія зазвичай дебютують у підлітковому або ранньому дорослому віці. Ці розлади характеризуються патологічними харчовими звичками та надмірною зосередженістю на масі тіла й зовнішності. Дівчата страждають частіше, ніж хлопці.
Розлади харчової поведінки негативно впливають на соматичне здоров’я та часто поєднуються з депресією, тривогою і вживанням психоактивних речовин. Їх поширеність становить близько 0,1% серед 10–14-річних і 0,4% серед 15–19-річних. Вони асоціюються з підвищеним ризиком самогубства. Нервова анорексія має одну з найвищих показників смертності серед психічних розладів, зумовлену як медичними ускладненнями, так і суїцидом.
Психотичні стани зазвичай виникають у пізньому підлітковому або ранньому дорослому віці та можуть проявлятися галюцинаціями чи маренням. Такі симптоми значно ускладнюють повсякденне функціонування й навчання та часто супроводжуються стигматизацією і порушенням прав людини. Поширеність шизофренії серед осіб 15–19 років становить близько 0,1%.
Самогубство є однією з провідних причин смертності серед старших підлітків і молоді. Ризик суїцидальної поведінки формується під впливом комплексу чинників, зокрема зловживання алкоголем, травматичного дитячого досвіду, стигми щодо звернення по допомогу, обмеженого доступу до медичних послуг і наявності засобів самогубства. Цифрові медіа можуть як підвищувати ризики, так і сприяти профілактиці суїцидів.
Багато небезпечних для здоров’я моделей поведінки, включно з уживанням психоактивних речовин і ризикованими сексуальними контактами, формуються саме в підлітковому віці. Часто така поведінка є неефективною спробою впоратися з емоційними труднощами та може мати серйозні наслідки для психічного і фізичного здоров’я.
Молоді люди особливо схильні до розвитку шкідливих моделей уживання алкоголю та наркотичних речовин, які можуть зберігатися впродовж життя.
Профілактичні та промотивні заходи спрямовані на розвиток емоційної регуляції, формування безпечних альтернатив ризикованій поведінці, підвищення стресостійкості та створення сприятливого соціального середовища.
Ефективні програми потребують багаторівневого підходу з використанням різних платформ – цифрових ресурсів, закладів охорони здоров’я та соціального захисту, освітніх установ і громади – з особливим фокусом на найбільш уразливі групи підлітків.
Своєчасне розпізнавання та адекватна допомога підліткам із психічними розладами є критично важливими. Пріоритет мають неінституційні та немедикаментозні підходи, уникнення надмірної медикалізації та дотримання прав дитини відповідно до Конвенції ООН про права дитини й інших міжнародних документів у сфері прав людини.
Людмила ГОРІЗДРА, лікар-психіатр дитячий Центру ментального (психічного) здоров’я для дітей ЦСПД КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР»