СНІД – це інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), хворий на СНІД втрачає стійкість до інфекційних захворювань, які для людей з нормальною імунною системою загрози не становлять, – пневмонії, грибкових захворювань і т.п., а також до раку. Через деякий (іноді значний) час після інфікування розвивається так званий клінічний синдром, який у підсумку призводить до смерті. СНІД викликається вірусом. Іноді проходить кілька років, перш ніж у людини, інфікованої вірусом імунодефіциту, з’являться перші ознаки хвороби. Людина, в організм якої проникнув вірус, не відчуває цього і виглядає цілком здоровою, але для інших вона становить небезпеку.

Вперше СНІД був ідентифікований у 1981 році. Те, що його викликає ВІЛ, було встановлено в 1983 році, але знадобилося майже десять років, щоб лікарі усвідомили, що за відсутності інтенсивного лікування результат цього інфекційного захворювання завжди летальний. Сьогодні розроблені методики лікування, що дозволяють зберегти здоров’я і продовжити життя пацієнтам, однак вони недосконалі, дороговартісні і виснажливі. Крім того, вони недоступні переважній більшості ВІЛ-інфікованих, які живуть в країнах, що розвиваються. Оптимальним рішенням було б недорога вакцина, але поки вакцини немає і найближчим часом не передбачається. Тому головним способом запобігання поширенню цього смертельно небезпечного захворювання залишається зміна способу життя і поведінки.

Зараження СНІДом можливо лише при попаданні ВІЛ у кров людини. Найбільш поширений шлях зараження – через статевий контакт з ВІЛ-інфікованим. При цьому вірус потрапляє в кров партнера через невеликі ранки, які є частим наслідком статевих актів.

Наркозалежні  заражаються СНІДом, використовуючи для внутрішньовенних ін’єкцій наркотичних речовин вже використані будь-ким голки та шприци. ВІЛ може бути переданий дитині від матері під час вагітності, пологів або з грудним молоком. Хоча тільки 25-35% дітей народжуються зараженими СНІДом від хворих матерів, це становить приблизно 90% всіх випадків зараження дітей. Відомі випадки зараження СНІДом медичних працівників у результаті уколів шприцами або після того, як кров випадково вихлюпувалася з пробірок і потрапляла на відкриті ранки, слизові оболонки очей чи носа. Це пояснюється тим, що, потрапляючи в навколишнє середовище, вірус СНІДу дуже швидко гине. Тому висохла кров, інші виділення хворої людини абсолютно безпечні. З цієї ж причини безпечні поцілунки і дотики. Крім того, нещодавно в людській слині був знайдений білок, що перешкоджає ураженню лімфоцитів вірусом імунодефіциту.

Вірус імунодефіциту людини передається трьома шляхами: статевим; через нестерильні шприци та голки, колючо-ріжучі предмети, які забруднені кров’ю людини, у якої є даний вірус; від матері до ще ненародженої або новонародженій дитині під час вагітності, пологів або годування грудьми.

Враховуючи основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції, людина повинна дотримуватися заходів профілактики:

-         не вступати в ранні статеві стосунки, так як це може призвести до зараження ВІЛ, венеричними хворобами та до небажаної вагітності;

-         не пробувати і не доторкатися до наркотичних речовин; навіть одноразове введення наркотику може призвести до зараження вірусом імунодефіциту людини;

-         проколювати вуха лише в косметичних кабінетах;

-         наносити татуювання у спеціальних салонах;

-         дотримуватися правил особистої гігієни: використовувати індивідуальні зубну щітку, бритву, манікюрні приладдя.

Існують люди, у яких імовірність зараження ВІЛ дуже велика. Певна форма поведінки (спілкування) веде до збільшення ризику зараження ВІЛ, а саме:

-         наявність великої кількості сексуальних партнерів;

-         використання одних і тих же голок і шприців кількома людьми при внутрішньовенному введенні наркотиків.

Тому до групи ризику відносять:

-         споживачів ін’єкційних наркотиків;

-         жінок комерційного сексу;

-         чоловіків, які мають статеві зв’язки з чоловіками;

-         осіб з безладними статевими зв’язками.

Заразитися СНІДом може кожен з нас, якщо не дотримуватися елементарних правил безпечної поведінки. Період розвитку ВІЛ-інфекції триває від 1-2 до 10-15 років:

а) латентний (прихований) період: людина може навіть не підозрювати про те, що він інфікований. У цей час можуть бути симптоми, схожі на застуду (ГРЗ): температура, пронос, збільшення лімфовузлів, втома тощо;

б) прояв важких захворювань, якими людина зі здоровою імунною системою не страждає: пневмоцистна пневмонія, злоякісні пухлини, ураження центральної нервової системи.

Не можна заразитися ВІЛ через:

-         дверні ручки;

-         місця загального користування;

-         посуд, їжу;

-         душ, лазню, басейн;

-         укус комара та інших комах;

-         рукостискання;

-         ласки, обійми.

Європейський тиждень тестування – це нагадування про просту, але важливу істину: знати свій статус – це нормально, а піклуватися про своє здоров’я – відповідально.

Тестування є найефективнішим способом виявлення ВІЛ, гепатитів B і C, сифілісу. Чим раніше людина дізнається про свій статус, тим швидше може дізнатися про профілактику, отримати необхідне лікування, запобігти поширенню інфекції. Так ви турбуєтеся не тільки про себе, а й про близьких.

Андрій  БЕБЕХ, лікар-інфекціоніст КНП «Чутівська центральна лікарня»